Відео  

   

Анонси  

   

Наші партнери  

 

 

   
   

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Донька видатного українського письменника і журналіста Івана НизовогоЛеся Низова приїхала до Рівного, аби поділитися спогадами про батька і розповісти про його творчість.

Саме у Рівненській обласній бібліотеці для молоді вперше в Україні було нагороджено перших лауреатів Всеукраїнської літературної премії імені Івана Низового.  «Тата не стало в 2011 році, і відтоді я щодня запитувала себе: що я зробила сьогодні в пам’ять про батька?..», - розповіла Леся Низова. Саме завдяки цій енергійній, відважній та милій  жінці творчий спадок письменника було врятовано з окупованого Луганська. А нині, живучи у Львівській області, вона активно популяризує батькову творчість. Завдяки її наполегливості та допомоги письменника і науковця  Анатолія Криловця, Леся Низова стала засновником Всеукраїнської літературної премії імені Івана Низового. Спонсором премії виступив голова Острозької районної державної адміністрації Віталій Ундір, котрий профінансував її особистими коштами.

Іван Данилович Низовий (03.01.1942 − 30.09.2011) – відомий український поет, прозаїк, публіцист, журналіст та громадський діяч. Народився в Сумській області, тривалий час проживав в Луганську. У 1972 році став членом Національної спілки письменників України, у 1992-1998 роки очолював Луганську обласну організацію Спілки письменників України. Він – лауреат премій ім. Бориса  Горбатова та Микити Чернявського, міжнародних літературно-мистецьких премій ім. братів Лепких, ім. Олекси Гірника та премії за кращий музичний твір-ораторію «Лелече». Нагороджений медаллю «Будівничий України». Творчий доробок письменника нараховує понад сто видань книг та збірок для дітей. Його твори перекладалися багатьма мовами світу. 

–  Після смерті батька, коли я знову перечитала всі його вірші, зрозуміла, що мало значення приділяла його творчості. Тепер я відчуваю це своїм обов'язком. Зараз це – сенс мого життя. Його слово нині – потрібне Україні, адже актуальне як ніколи. Не випадково, саме на Рівненщині ця премія знайшла своїх перших лауреатів, –  зазначила Леся Низова– тут також живуть патріоти. 

–  Чому саме на Рівненщині? Де Суми, Луганськ? –  пояснює Анатолій Криловець– Таким чином, ми хочемо наголосити на акті соборності України. А ще – про великих поетів має знати вся Україна, а не лише якась окрема область.

Під час заходу звучали спогади Лесі Низової про батька, думки про його літературну творчість, демонструвалися фрагменти фільмів і декламувалася його поезія. З вітальним словом виступили  письменники Анатолій Криловець, Світлана Костюк, Микола Пшеничний, просвітянка Євгенія Гладунова. Наприкінці заходу Леся Низова повідомила, що планує видати п’ятитомник поезій батька, на що поетеса Анна Лимич зауважила, що таку доньку  під силу виховати лише істинному письменнику і громадянину. Більшість виступаючих висловили щире захоплення як відкритим для себе мужнім і далекоглядним поетом Іваном Даниловичем Низовим, так і його гідною донькою Лесею Іванівною.

Отож, першими лауреатами премії імені Івана Низового стали: Світлана Костюк з Нововолинська за книгу поезій «Траєкторія самоспалення»; голова Рівненської обласної організації НСПУ Анна Лимич за високохудожні поезії та упорядкування й редагування книги-пам’яті «Революція Гідності. Війна»; Надія Кошель, вчителька математики Верхньобогданівської ЗОШ на Луганщині за книгу «Три пелюстки веснодня», яка не змогла приїхати на церемонію вручення через події на Сході країни; Марина Брацило, молода запорізька письменниця за книгу «Шовкова держава», яка трагічно загинула в червні 2013 року. Присутніми на творчому вечорі були освітяни міста, письменники, читачі бібліотеки та шанувальники поетичного слова. 

Знайомство з творчістю Івана Низового та його вірною донькою, послідовницею і шанувальницею великої літератури у Рівному стало подією неординарною, бо відкрила вона шлях, як палко можна любити українське слово і вміло його висвітлювати для блага душі й підтримки духу.

                                                                                                            Анна Войнарович

 

   
© nspu.com.ua