Відео  

   

Анонси  

   

Наші партнери  

 

 

   
   

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 

*** 

Я озираюся – гуде за мною рід

Пра-пра- далеких, вічних і незнаних,

На кілька тисяч неохопних літ

Їх тут стоїть, і стільки ще постане,

 

Якщо у безмір глянути віків...

Я їх не знаю – ні імен, ні років,

Ні доль, ні того, чи були легкі

Їх душі, повертаючись у спокій. 

 

Чиє терпіння і чия жага,

Чиї надії і слова бідові,

Упертість люта, сила і снага

Змішалися в моїй гарячій крові?

 

Я чую їхнє дихання зрання,

Коли туман тягучий над полями, –

Там прабабуся – молода – коня

Веде до річки навпрошки стежками. 

 

Я прокидаюсь від тривожних снів

І забуваю – звідки ж бо тепер я?

Бо там, на Калці, бачилось, мені

Ввігнали спис до хрусту в підребер’я. 

 

Я знаю звідкись – що то значить хліб,

І кожна крихта, і зернина кожна,

Як у криниці йде луна углиб

І м’яко ніжить рани подорожник. 

 

Я знаю, як оглушно в холоди

Б’ють війни, розлітаються дзвіниці,

І скільки крові – більше, ніж води – 

Всмоктали перетоптані суниці,

 

І що за сила в кожній з молитов

Праматерів усіх моїх наскрізних,

Які лишили по собі любов

І голий нерв тривоги за Вітчизну. 

 

В мені завжди незримо весь мій рід – 

Мій скарб і ноша, оберіг червлений,

Молитва пісні, слова небозвід,

Які нічим не витравити з мене!

 

 

*** 

Тримай цей бій, моя безсмертна рать!

Не на поклон прийшли до тебе в гості.  

Бо так завжди – хто м’яко стелить постіль,

Тому не дзвони, а мечі дзвенять! 

 

Бо час прийде і викреше сповна

Твій страх і слабкість бути несобою. 

Чим вищою оплачені ціною – 

Тим більші і світліші імена. 

 

Прийняти все, допоки ще жива

Глибинна віра і шляхетна слава,

Аби душа лишилась нелукава

І часом перевірені слова. 

 

 

*** 

Бабцю Ярино, далека моя пра-пра!

В мерзлій Почайні лляні сорочки перучи,

Бачила, бабцю, красоти притоки Дніпра

Чи ти жадала живопису інших вітчизн?

 

Руки скоцюрблені в ріжучім плині води,

Ниють кістки і душа заниває услід. 

Бачила, бабцю, на схилах поезію ти –

Іній змережив яблука на землі?

 

Бабцю Ярино, звідки ти брала сни,

Впоперек ночі колишучи дитинча,

Поки худоба спить, у глибинах криниць

Тихо підходить вода й догора свіча?

 

Бабцю далека! Ярино моя пра-пра!

Вросла в віки, у чорноземи грузькі...

Звідки ти знала високе мистецтво добра,

Музику слова і силу своїх рушників?

 

Хто тебе вчив ті брудні сорочки не клясти,

Сіяти мальви обабіч дворів і доріг?

Хто дорікне, що не знала поезії ти

В цій ненаписаній прозі прання і корів?

 

   
© nspu.com.ua