27 травня в київському культурному кластері «Краків» відбулася презентація антології сучасної української новелістики «Мереживо долі» (Краків, 2025, «Швайпольт Фіоль»). Антологія створена зусиллями фундації святого Володимира Хрестителя Київської Русі. До збірки увійшли новели 40 українських авторок та авторів, серед яких – Катерина Бабкіна, Анна Багряна, Мар’яна Кіяновська, Андрій Пермяков, Євген Положій, Володимир Рафєєнко, Ірина Феофанова та інші.
Як зазначила авторка ідеї антології Юлія Перегуда, для команди проєкту під час відбору новел передусім були важливими такі складові, як: художня якість тексту, його емоційна сила та здатність доторкнутися до читача, індивідуальний голос автора й присутність у творі українського культурного контексту.
На київській презентації антології, яку модерували поетка та кураторка багатьох культурних проєктів Ольга Ольхова й письменник Анатолій Дністровий, авторки й автори новел Юлія Бережко-Камінська, Анна Конончук, Мар’яна Лелик, Олександр Пономаренко та Євген Положій поділилися власним досвідом опрацювання складних тем людської загроженості під час війни, пошуку смислів посеред щоденних трагедій втрати дому, близьких та водночас спробі надати голос тим, чий біль заглушається не лише сиренами, а й постійною зміною стрічки новин.
Відзначимо, що «Мереживо долі» побачила світ трьома окремими виданнями українською, польською та англійською мовами, відтак її презентації у наступні місяці плануються не лише в країнах Європи. Адже, за словами віце-голови фонду Святого Володимира Петра Ничика, ця антологія має допомогти читачам у різних країнах краще зрозуміти українців через своєрідне культурне амбасадорство, яке й забезпечують новели українських письменників.
Більш детально про книжку і тексти в ній пропонуємо вам ознайомитися з відгуку письменника Анатолія Дністрового.
Анатолій Дністровий
Калейдоскоп воєнного життя
(Про антологію «Мереживо долі або Вишиванка»)
Протягом останніх кількох років виходять антології із творами сучасних українських письменників, написані під час російсько-української війни, що почалася ще в далекому 2014 році, а в повномасштабній фазі триває з лютого 2022 року. До прикладу варто згадати знакову поетичну антологію «Поміж сирен» (2023), що стала потужним свідченням великої війни, реакції на безпрецедентну ворожу навалу, що мала знищити Україну й навіть сліди життя й діяльності українців.
Автори опрацьовують, аналізують та показують безпрецедентний діапазон тем воєнної доби, у якій мільйони наших громадян були позбавлені свого звичного способу життя, своїх занять. І твори сучасних українських поетів, прозаїків, есеїстів, дослідників, які пишуть про цю війну, активно перекладаються на інші мови і привертають увагу інтелектуальної спільноти світу. Українські голоси все відчутніше звучать у різних куточках світу – англійською, іспанською, французькою, польською, німецькою, чеською, італійською, естонською та багатьма іншими мовами, збираючи значні читацькі аудиторії, привертаючи увагу громадськість із різних країн до цієї несправедливої і жорстокої війни, яку проти України розв’язала російська федерація.
Ця війна показує, як докорінно змінюються долі мільйонів українців – від малих до дорослих, від цивільних до військових. Одні взяли до рук зброю і стали захисниками та волонтерами, інші – внутрішніми переселенцями, а ще інші через різні складні обставини – подалися за кордон. Війна настільки змінила й спотворила саму реальність, що це не могло не відобразитися на нашому мисленні, не кажучи про творчі практики й літературу. Напевно, повернення до «старих добрих часів» уже не буде. І література чи не першою реагує на цей важкий симптом і втрату затишного «вчорашнього» світу.
Як відомо, традиційна військова теорія розглядає два стани людського буття – стан миру і стан війни, які, закономірно, породжують різні типи літератур і творів. Але маємо визнати, що поруч із кінетичними діями, які несе будь-яка війна – вбивства, руйнування, обстріли, ракетні удари, ми переживаємо й значний психологічний та інформаційний вплив на наше буденне життя. Саме тому ця війна вийшла далеко за рамки російсько-української, бо імперська російська федерація безперервно породжує нові й нові глобальні загрози для всього світу. Тому ця війна має й глобальну рамку, а гібридні загрози від російського новітньому фашизму стосуються не лише українців, бо нависли і над європейським континентом, і над усім Глобальним Заходом, підриваючи його єдність і коаліційну стійкість, намагаючись знищити самі основи й цінності демократичного світу.
З літературної точки зору, у такому вирі подій людина не може повністю відгородитися і сховатися в своєму ескапізмі: «кола» війни торкатимуться її життя не лише в українському тилу, а й за кордоном. І пропонована антологія «Мереживо долі або Вишиванка» української новелістики, що побачила світ завдяки Фундації св. Володимира Хрестителя Київської Руси у Кракові і завдяки старанням знаного дослідника та поборника українсько-польського зближення професора Володимира Мокрого, показує широку палітру з життя людини воєнної доби, з життя українців, долями яких війна пройшлася гострим лезом і багатьох із нас поранила.
Антологія «Мереживо долі або вишиванка» репрезентує новели сучасних українських письменників, більшість із яких безпосередньо стосується воєнної реальності: герої або перебувають у вирі подій, або ж війна є важким психологічним тлом їхнього буденного життя. Ми бачимо масштабну картину з життя українців новітньої воєнної доби, а широкий діапазон тем, які раніше не часто звучали в українській літературі, також вражає.
Чи не вперше ми зустрічаємо літературні твори про життя наших співгромадян на окупованих територіях Донбасу, які потерпають від російської навали ще з далекого 2014 року. Про це йдеться в циклі «Донецькі історії» Володимира Рафеєнка, кожна з новел показує унікальне людське життя в умовах несвободи. Окремою тематичною ниткою в антології тягнеться болюча тема репресивного ставлення окупантів до цивільного населення, а також злочинів, які вони вчиняють проти українців. Про це йдеться в проникливій новелі «Асвабадітєль» Юлії Бережко-Камінської, що розповідає про вбивство звичайної бабусі Марусі у прифронтовому селі під час захоплення населеного пункту передовими російськими частинами. Про нищення українського села війною йдеться і в драматичній новелі «Антонівка» Галини Накутної.
Те, що російська окупаційна армія несе тотальну смерть і розруху українці знають давно, і направду навіть не з 2022 чи 2014 років, а з низки попередніх століть боротьби проти ворога, який нищить усе живе. І таке ставлення імперського війська стосується не лише українців, а й природи та тварин, бо це тотальна смерть приходить на нашу територію, приносить забуття, руїни і не менш тотальне спустошення. На прикладі собаки цю ідею показано в новелі «Хаскі» Надії Шевлякової.
Ще один сюжет, який породила ця війна і який пережило на власній шкірі українське суспільство, – це тема евакуації – втрати рідних домівок і своїх «малих» батьківщин багатьма українськими родинами. Про це йдеться в новелі «Провідниця перемоги» Андрія Пермякова – про вимушену евакуацію в перші дні повномасштабного вторгнення. Дотичним є сюжет про прорив військових підрозділів і медиків із оточення, що майстерно показано в новелі «Люба» Анни Конончук.
Також не менш драматичною тематичної лінією антології є тема руйнації у вирі війни багатьох сімей, родин (новела «Сестри» Лариси Рудак), а також самотніх українських жінок і мам на чужині, які борються за власне місце в інших суспільствах і змушені розраховувати на власні сили. Ці новели переважно показують сильну українську жінку, яка не опускає рук («Велике прибирання» Маріанни Кіяновської) і, попри драматичний минулий досвід, продовжує жити всупереч усьому.
В антології представлена й жанрово досить несподівана новела «Пам’ять» Володимира Стецюка – це притча з алюзією на сучасні події та з двома часовими планами.
Завершити хочеться згадкою новели «Бігун» Євгена Положія – про ветерана з ампутованими після бою ногами, який, усупереч важкому випробуванню, не здається, – і продовжує щодня жити й боротися. Сьогодні це, напевно, один із образів нашої країни – сильно пораненої, покаліченої, травмованої війною, однак непереможеної, нескореної, сповненої рішучості жити, боротися й розвиватися заради майбутнього.
