Українці діляться книжками, які допомагають триматися

03.01.2025

Українські читачі, діячі й діячки культури поділилися книжками, які свого часу допомогли їм або врятувалися від чогось. Переліком видань вони поділилися у коментарях до фейсбук-допису письменниці Богдани Матіяш.

Перелік книжок із коментарями людей, що про них написали:

Анатолій Дністровий — оповідання Іцхака Башевіса-Зінгера. «Рятував мене у “темні миті”.»
Отар Довженко — «Чорний замок Ольшанський»/«Дике полювання короля Стаха» Уладзіміра Караткевіча. «Ризикую бути сприйнятим за плагіатора після комента Сяргей Прылуцкі, але «Чорний замок Ольшанський»/ «Дике полювання короля Стаха» Караткевіча. В українському перекладі. Трапилася під час дуже важких подій у житті 25 років тому і в поєднанні з буттям на самоті на природі змусила мобілізуватися на зміни в житті власноруч, у які я до того не вірив.»
Ія Ківа — «Beloved» Тоні Моріссона.
Лариса Бабій— «The Ambassador of the Dead» Аскольда Мельничука. «Є! Ханна Арендт, Аристотель. The Ambassador of the Dead by Askold Melnyczuk. Рідко зустрічаю книжку з якою в мене НЕ виникає якісь прозріння / відкриття / глибока розмова. Є ще книжки-друзі, які незважаючи на те, що це слова надруковані на папері, мене підтримують, щось підказують, просто живуть поруч. Зараз це “Вірші з бійниці” Максима Кривцова. І нещодавно “Мисливці за щастям” мене підштовхнуло до рішучої дії. Висновок: книжки — як люди і коли зустрічаєш їх вчасно і надаєш відповідної уваги то і отримуєш від них те, що тобі потрібно).»
Катерина Гончарова — Казки. «Мене рятують казки, що читаю дітям перед сном. Немає кращої терапії від будь-яких негараздів.»
Таня Вахненко — «Людина у пошуках сенсу» Віктора Франкла. «Віктор Франкл, Людина у пошуках сенсу. Український переклад. Витягнула з втрати і додала фокус на життя. За кілька місяців до війни і на початку війни “Вибір” (Еви Егер).»
Антонія-Зоряна Шелепило — «Вінні-Пух» Алана Мілна, «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка, «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері. «Дитяча література дуже помічна у важких періодах.»
Іванна Заремба — «Дім, який ти любила, мамо» Надійки Гербіш. «Нещодавно на день народження донька зробила мені несподіваний подарунок. Це книга Надійки Гербіш (навіть з вітанням від авторки, які я читала із сльозами на очах, так це було несподівано і так приємно) «Дім, який ти любила, мамо.» Сказати, що я її читала, мабуть, буде не вірно сказано, я її смакувала: де терпко, де солоно, а десь і зовсім гірко. Мама, яка втратила сина, і я мама, у якої син зник на війні. Однакові переживання, однакові почуття. Пережила все разом з героїнею книги. Пропоную до прочитання.»
Олександр Михельсон — «Ми, потонулі» Карстена Єнсена. «Та блін… Десятків зо три. Остання — “Ми, потонулі” Карстена Єнсена (на жаль, надибав тільки російською, і то випадково, в бібліотеці рехабу).»
Iryna Zhmurko — «Цинамонові крамниці» Бруно Шульца, «Твої улюблені пси та інші звірі» Богдани Матіяш, «Листи Різдвяного Діда» Толкіна. «Книги, які ведуть у чудесні книжкові мандри: Бруно Шульц “Цинамонові крамниці”, Богдана Матіяш “Твої улюблені пси та інші звірі”, Толкін “Листи Різдвяного Діда”.»

Діана Клочко — «Київський Псалтир 1397 р.», «Винарні» Ігоря Померанцева. «Дві книжки, що змінили життя: Київський Псалтир 1397 р. і “Винарні” Ігоря Померанцева. У якомусь сенсі й рятували, хоч у фатальний спосіб.»
Артем Катерина — «Казки Різдва». «Напередодні Різдва пʼять років тому, несподівано отримала у подарунок Вашу книгу “Казки Різдва” і для мене це стало своєрідним сигналом, що я на правильному шляху у пошуках важливої для мене людини. Пишаюсь, що мала радість бути ученицею Вашої мами, Марії Петрівни. А Вашу книгу тепер завжди читаємо взимку, щоб підтримувати віру в Різдвяне диво.»
Віталіна Макарик — «Дім для Дома» Вікторії Амеліної. «”Дім для Дома”. Відкрила мені нову оптику і бачення світу, і письма, надихнула на творчий проєкт, який зокрема допоміг мені вигребти у важкий для мене час. Безмірно вдячна Віці за цю книжку.»
Olena Stepanenko — «Діалоги з янголом» Гіти Маляс. «Діалоги з янголом Гіти Маляс. Про життя і смерть в гетто в Угорщині. Але більше, ніж про це.»
Olya Renn — «Вибір» Едіт Егер. «Не буду оригінальною: Едіт Еґер “Вибір” в часі великої війни, допомогла просто обрати жити далі і підказала як.»
Любов Долик — «Польові дослідження з укранського сексу» Оксани Забужко. «Оксана Забужко. “Польові дослідження…” Просто зламала мої страхи і вивела мене на світло, дала повірити в себе і знайти себе справжню. Дуже вдячна, дорога пані Оксано !!!»
Тетяна Вергелес — «Природа всіх речей» Елізабет Гілберт.
Наталка Малетич — «Вибір» Едіт Егер, «Сад Гетсиманський» Івана Багряного, «Як любити дітей» Януша Корчака. «Едіт Егер “Вибір”. Читала в стані депресії, торкало і допомагало. Ще дві, що сильно вплинули на мене, то “Сад Гетсиманський” Івана Багряного і “Як любити дітей” Януша Корчака.»
Оксана Придатко — «Вибір» Едіт Егер. «Едіт Еґер “Вибір”. Мене врятувала від невимовного відчуття горя та величезного суму після смерті мами.»
Мар’яна Вербовська-Тузяк — «Вдивляючись у сонце, долаючи страх смерті» Ірвіна Ялома.

Nina Datsenko-Salo — «Сад Гетсиманський» Івана Багряного. «”Сад Гетсиманський” Багряного в часи, коли вже дно.»
Катерина Борисенко — «Розмова п’яти подорожніх про щастя» Григорія Сковороди, «Хмари» Івана Нечуя-Левицького. «”Розмова п’яти подорожніх про щастя” Сковороди часто допомагала, а після початку великої війни, коли кілька місяців нічого читати не могла, перше, що захотілося взяти й перечитати, це “Хмари” Нечуя-Левицького.»
Oksana Forostyna — «Нічого правдивого й усе можливо» Пітера Померанцева, «Patrons of History» Лонгіни Якубовської. «Обидві буквально рятували душу.»
Наталя Гнатюк — «Ісус промовляє до тебе», «Ісус назавжди» Сари Янг.
Tetiana Ka — «Парфюмер» Патріка Зюскінда. «Парфюмер — взагалі відкрило очі на багато чого.»
Yarsi Kreshana — «Час для Бога» Жака Філіпа. «Допомогло вийти з величезної духовної кризи і заплутаності. Тепер всім дарую цю книжку при нагоді.»
Віталій Ковальчук — «Шлях до фінансової свободи» Бодо Шефера, «Легкий спосіб кинути палити» Аллена Карра, «Наодинці з собою» Марка Аврелія. «Три книжки, які практично і кардинально вплинули.»
Остап Кривдик — «Людина в пошуках сенсу» Віктора Франкла. «Франкл, Людина в пошуках сенсу (московське видання 1990-го, його лекції в МГУ). 2002-й, літо, мій вступ в Могилянку.»
Ольга Ткаченко — «Мужність бути» Пола Тілліха, «Тисячоликий герой» Джозефа Кемпбелла, «Camera Lucida» Ролана Барта. «Час від часу я повертаюся до “Мужності бути” Тілліха, колись давно його видали в Дух і літера, мені у дуже складні моменти ця книга допомагає розкласти на складові свої страхи, тривогу чи погані відчуття. Бруно Шульц якось почав містично перегукуватися з моїми думками і подіями в житті, наче відповідаючи: так я зрозуміла, що думаю не туди, бо відповіді мене не влаштовували. Ще колись давно у мене був дивний досвід із “Camera Lucida” Ролана Барта. Читала і в якийсь момент почала розуміти її краще, наче пазли складалися, і було якесь різке відчуття, наче я стелю свого розуміння пробила, наче книжка інформацією на мене замахнулася — я аж відскочила. Книжка формально про фотографію, але насправді про життя і смерть, з якими та має справу.»
Оксана Вербовецька — «Історія однієї душі» св. Терези від Дитятка Ісуса. «20 років тому практично змінила мій погляд і підхід до життя.»

Галина Мельник — «Чому варто мати надію» Хосе Луїса Мартіна Дескальсо, «Планета людей» Антуана де Сент-Екзюпері.
Світлана Борщ — «Особняк» Вільяма Фолкнера. «У перші два місяці війни читала “Особняк” Фолкнера. Це заспокоювало.»
Оксана Неживенко — «Вибір» Едіт Егер. «З останнього — “Вибір” Еґер.»
Андрій Андрійчук — «Чому він це робить?» Лунди Банкрофта.
Анастасія Бачук — «Жінка у Берліні» Марти Гіллерс. «Дала мені сили пережити початок повномасштабки.»
Ганна Аргірова — «Мати чи бути» Еріка Фромма. «Колись допомогла відправитися у бажану мандрівку до Патагонії.»
Наталія Міняйло — Книжки Макса Кідрука та Сергія Жадана. «Мене якось витягнули з депресії після смерті мами книжки про подорожі Макса Кідрука і книги Сергія Жадана. Вони мене відволікали дуже сильно, щоб я не думала весь час про смерть.»
Христина Соломахіна — «Ботакє» Тараса Прохаська. «Ботакє, Прохаська — те красиве добротне видання. Сама назва готова замінити сеанс психотерапії;) Бо так є. Де б я не була, ця книга має бути на моїй полиці.»
Олена Карпенко — «Women Who Love Psychopaths» Сандри Браун. «Книга, яка у прямому сенсі врятувала мені, тоді вагітній, життя. Власне, два життя.»
Ольга Шеремет — «Розмови з Богом» Ніла Дональда Волша. «Твої “Розмови з Богом” в один дуже складний період у житті були мені дуже помічними.»

Христина Козловська — «Ще одна молитва» Яна Твардовського.
Xrystyna Vasylivna — «Хижа» Вільяма Пола Янга.
Анна Багряна — «Тибетська книга мертвих».
Софія Кочмар — «Жінки, що кохають до нестями».
Daryna Popil — «Жінки, що біжать з вовками» Каміли Пінколи Естес, мемуари Метью Перрі, «Вибір» Едіт Егер.
Катерина Щадило — «Біблія», «Сад Гетсиманський» Івана Багряного, «За стіною».
Оля Матвійчук — «Переландра» К. С. Люїса. «Переландра К. Люїса стала для моєї душі неймовірним переворотом».
Олександр Букатюк — «Вибране» Григорія Сковороди, «Ісус живий» о. Емільяна Тардіфа, «Кобзар» Тараса Шевченка. «Вибране Сковороди, а після неї по новому читалася Біблія) далі усіх не пригадаю, мабуть, “Ісус живий” о. Емільяна Тардіфа. А, ще в дитинстві ДУЖЕ хотів книжку, а потім ще і ще, і спочатку це були казки, а потім в 12 років величезний Кобзар з геніальними ілюстраціями.»
Kateryna Moskalenko — «Святе Письмо». «Святе Письмо впливало і впливає найбільше. Змінювало і змінює найбільше. Допомагає, зміцнює і підтримує.»
Tata Rivna — Твори Борхеса, Ремарка, Кафки, скандинавський, грецький, німецький епос, «Калевала», перські та японські казки. «Я думаю, що це були Борхес та Ремарк. Можливо, ще Кафка. І казки, особливо епос, скандинавський, грецький, німецький, частково англійський, фінська Калєвала, казки, особливо перські, японські.»

Олена Шарговська — «Людина в пошуках справжнього сенсу» Віктора Франкла, «Опівнічна бібліотека» Метта Гейґа. «Людина в пошуках справжнього сенсу Франкла. Власне, вона під те і “заточена”, і спрацювала як задумано — поскладала мізки на якийсь час. Опівнічна бібліотека Гейґа — була під рукою в момент важкого вибору, і допомогла його зробити (не факт, що правильний, але вона власне про те: що наші вибори — це дещо самоцінне, їхню правильність ми навряд за життя зможемо оцінити).»
Maryana Lelyk — «Дорога Святого Якова».
Наталка Позняк — «Вогнесміх» Олеся Бердника.
Margarita Yegorchenko — «Сіддхартха» Германа Гессе, «Майстер і Маргарита» Михайла Булгакова. «Гессе “Сіддхартха”. Колись дуже мене підтримав цей твір у важкий момент. “Майстер і Маргарита” Булгакова теж, але трохи з іншого боку.»
Julia Shutenko — «Наслідування Христа» Фоми Кемпійського, «Знедолені» Віктора Гюго, «Нестерпна легкість буття» Мілана Кундери. «Кожна з книжок на різному життєвому етапі вплинули і допомогли.»
Олексій Власов — «Святе Письмо».
Tetiana Ka — «Gone with the Wind» Маргарет Мітчелл. «Gone with the Wind — в свій час дав зрозуміти, що усе можна пережити й вирішити, немає безвиході, є рішення, які нам не подобаються, але можна змінити своє ставлення.»
Наталія Юхно — «Осінь в Пекіні» Бориса Віана. «Борис Віан “Осінь в Пекіні” — повернула адекватність, а з ним і почуття гумору.»
Maryna Caro — «Історія однієї душі» св. Терезки, «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко, цикл про Відьмака Анджея Сапковського, «Жінки, що біжать з вовками» Каміли Пінколи Естес. «Історія однієї душі св. Терезки привела до віри. “Музей покинутих секретів” спонукав вивчати історію. Цикл про Відьмака Сапковського дуже розкрив стосунки з чоловіком. “Жінки, що біжать з вовками” — це книжка сили.»
Марина Довженко — «Старі люди» Софії Андрухович. «”Старі люди” Софії Андрухович. Це мій текст сили. Досі не можу зрозуміти, чому.»

Любов Крипник — «Польові дослідження з українського сексу» Оксани Забужко. «Був момент перед захистом дисертації з “Польовими дослідженнями…” Забужко.»
Анничка Федунь — «Вибір» Едіт Егер, романи Агати Крісті, написані під псевдонімом, такі як «Хліб велетнів», «Тягар любові», «Дочка є дочка». «”Вибір” Едіт Егер, романи Агати Крісті, які вона писала під псевдонімом. І всі детективи Агати Крісті. Читала після втрати Фаустинки і перечитувала після втрати Якова. Обидва рази допомагали відключити всі думки в голові. І цей час був для мене рятівним у ті дні… Вона майстерно вміла описувати стосунки між людьми.»
Yaryna Matvijiv — «Степовий вовк» Германа Гессе, «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко, «Велика ілюзія» Мікі Валтарі.
Liudmyla Taran — «Степовий вовк» Германа Гессе. «Від осінніх депресій майже щороку перечитую “Степового вовка” Гессе.»
Vira Baldyniuk — «Татарська пустеля» Діно Буццаті. «”Татарська пустеля” Буццаті, цю книжку колись дав мені покійний друг і викладач. Мені тоді якось було особливо важливо усвідомити марність життя-як-очікування, як затяжної чернетки.»
Марина Єщенко — «Сині етюди» Миколи Хвильового. «”Сині етюди” Миколи Хвильового. Я на другому курсі захворіла, не розуміла, що зі мною, і, як у будь-якій кризовій ситуації, поїхала додому. Пам’ятаю, я їхала з упевненістю, що я їду вмирати. У мене полопалися капіляри очей, тож я мала не просто жахливий, а моторошно жахливий вигляд. Виявилося, що в мене краснуха (аха!) і мене ізолювали в залі. А там були шафи з книгами. Мама заборонила мені читати, бо ж очі і так постраждали, але я знайшла першу-ліпшу книжку (“Сині етюди”) і взялася за читання. Не знаю, чи то так моя прощальна зі світом налаштованість уплинула, та книжка неймовірно зайшла. Опісля я її перечитувала понад 50 разів, і щоразу знаходила нові сенси. Вона мені про життя.»
Людмила Устенко — «Казки П’ятинки» Дзвінки Матіяш, «Родаки» Дмитра Кешелі. «Терапевтична, добра “Казки П’ятинки” Дзвінки Матіяш. Шкода, що немає перевидання. Усі вікові категорії знаходять для себе в ній зцілення. Також триматися допомогла “Родаки” Дмитра Кешелі.»
Назар Іллюк — «Філософія самотності». «Дуже допомогла книга: “Філософія самотності”.»
Таня Павліченко — «69 спецій для серця» Андрія Гудими. «З останнього — це “69 спецій для серця” Андрія Гудими. Книжка, яка в дуже потрібний момент стала підтримкою і розрадою, якої не отримувала вже давно.»
Альона Майб — «Розмови з Богом» Ніла Дональда Волша. «Як дивовижно доречно зустрілося це питання саме від Вас, бо для мене “Розмови з Богом” і свого часу і дотепер є саме такою особливою книжкою».

Ірина Мельник-Демченко — «Польові дослідження з українського сексу» Оксани Забужко. «Коли прочитала — зрозуміла, що наша література не лише про сльози, безсилля і вічно стражденних селян. І що вона може бути такою живою, актуальною. А потім пішли інші гарні відкриття.»
Iryna Shlepnina — «Вибір» Едіт Егер.
Yulita Ran — «Шлях митця» Джулії Кемерон, «Жінки, що біжать з вовками» Каміли Пінколи Естес.
Iryna Pawłowska — Твори Віктора Франкла, Дзвінки Матіяш, Юрія Покальчука, Кузьми Скрябіна, Олеся Гончара, Павла Загребельного. «Віктор Франкл, Дзвінка Матіяш, Юрій Покальчук, Кузьма (підняв настрій). Олесь Гончар, Павло Загребельний.»
Ольга Ткаченко — «Щоденник Мавки» Дари Корній. «Колись “Щоденник Мавки” Дара Корній я читала в складній сімейній ситуації. Постійні конфлікти. Книга дала мені надію на порятунок мого власного Я… Поступово тривалий час я шукала рішення і врешті змінила ситуацію.»
Iryna Friedrich — Збірки афоризмів видатних мислителів. «Все життя “лікуюся” книжками. Найкращі порадники й антидепресанти. Часто рятували всілякі збірки афоризмів видатних мислителів.»
Софія Дячківська — «Сараєво для початківців» Озрена Кебо. «”Сараєво для початківців” дала ґрунт під ноги на початку повномасштабного.»
Stanislav Turina — «Моє життя» Марка Шагала, «Сіддхартха» Германа Гессе. «”Моє життя” Марка Шагала десь створило певні принципи життя колись. І “Сіддхартха” Германа Гессе, “Сіддхартха” відкрило певне бачення життя, яке зі мною досі.»
Олександр Северин — «Спогади командарма» Михайла Омеляновича-Павленка. «Про те, що перемагає найвпертіший, що “перетерпівий до кінця спасен буде” і що нема такої ситуації, з якої не можна б вийти з честю.»