Нещодавно у видавництві «Час Змін Інформ» вийшов друком перший випуск альманаху «Diaspora.lit.ua», у якому представлено твори двадцяти трьох сучасних українських авторів, переважна більшість яких була змушена залишити рідний дім, але продовжила творити за кордоном: у Польщі, Іспанії, Швейцарії, Австрії, Італії, Чехії, Словенії, Туреччині, Китаї, Японії… Також на сторінках збірки опубліковано твори авторів з України, тому що Україна — це серце нашого спільного літературного простору. Вона пульсує в кожному рядку, де переплітаються біль і надія, пам’ять і мрія. Дім. Війна. Еміграція — непроста і не просто тема першого випуску — це реальність, долі, історія. Це біль, нерви, сльози, сповіді… у віршах, короткій прозі, романах і просто в розмовах про важливе. Бо рідне слово гучно б’ється в грудях, зцілює, об’єднує.
«У найтемніші часи людині потрібні опори. Щоб не втратити себе, не загубитися в світі, не зникнути. Кожен зводить свої власні стовпи, та серед них неодмінно є рідне слово. Українському слову завжди випадала роль списа й щита в руках свого майстра, — зазначає упорядниця видання та засновниця спільноти «Клуб «Літературна діаспора»», письменниця, журналістка і художниця-ілюстраторка Олена Завітайло. — Російська агресія проти нашого народу — це не лише війна за кордони, це війна за сенси, за право залишатися собою в умовах колосального тиску пропаганди та історичних фальсифікацій. Віддаючи наказ бомбити мирну націю, путін наголосив, що таким чином іде рятувати російськомовне населення. Лінгвоцид — цілеспрямовані дії російського агресора на знищення української мови — тобто українства загалом — триває вже п’яте століття, починаючи з наказу царя Михайла, який із подання московського патріарха Філарета велів спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія».
Москва виділяє великі кошти на пропаганду в усьому світі. Та підла брехня метастазами розповзається по людських головах, і ті голови починають гучно мовити, вважаючи, що мають право вершити долі. Українська література в усі найскладніші для нації часи була і залишається голосом правди. За неї москва знищила не одне покоління наших поетів. Зараз, коли українці війною розкидані по світу, дуже важливо не втратити самих себе, одне одного і самоідентичність. І саме наша рідна мова є тою пуповиною, якою ми приростаємо до рідної землі».
Для того, щоб згуртувати українців (але таки вийшло, що більше — українок), розсіяних по всьому світу, Олена Завітайло, яка вже не перший рік як проживає в Іспанії, створила клуб «Літературна діаспора», в основу якого покладена ідея єдності у рідному слові. «Ми пишемо не лише про війну. Ми творимо той культурний простір, який формує нову європейську Україну, що бореться за своє місце на мапі світу, а разом із тим — у серцях людей. Ми об’єднуємося навколо рідного слова, бо саме воно є нашою опорою у хаосі і нашим світлом у темряві, нашою правдою в боротьбі, нашою зброєю у війні за людську гідність», — додає засновниця клубу.
«Війна змушує переосмислити найважливіші речі. Вона не лише руйнує будинки, а й випробовує дух, спонукає шукати нові сенси та форми єднання. Ця книга — спроба осмислення втрати й відновлення, пошуку дому всередині себе, підтримки тих, хто творить нові сенси у світі, де ще не затихла луна війни. Спільна творчість, єдність і любов до рідного допомагають будувати міст між минулим, теперішнім і майбутнім, — пояснює журналістка, фронтова волонтерка, засновниця «Української бібліотеки в Катовицях», головна редакторка видавництва «Час Змін Інформ» Тетяна Виговська. — Ця книга — не просто збірка текстів, а живе свідчення того, як сила слова здатна об’єднувати людей навіть за тисячі кілометрів від рідної землі. Діаспора завжди була й залишається потужною культурною та духовною опорою для нашого народу. Ця книга також є свідченням того, наскільки важливо підтримувати творчих особистостей, які живуть і працюють за кордоном. Вони стають мостами між культурами, провідниками нашого духу у світі та носі ями цінностей, що надихають».
Твори авторів, поданих на сторінках книги, доповнені фотосвідченнями руйнувань окупантами українських міст і містечок відомого фоторепортера і музиканта, співзасновника гурту «Кам’яний гість» Юрія Вереса, а також емоціними ілюстраціями Олени Завітайло. Презентації альманаху відбудуться в низці європецьких та українських осередків культури і поповнять бібліотечні полички Європи і України. Придбати їх можна на сайті видавництва «Час змін інформ». А тимчасом ініаціатори літературного діаспорянського руху працюють над новим випуском «Diaspora.lit.ua».
Юлія Бережко-Камінська
Олена Завітайло, Україна — Іспанія
Засновниця спільноти «Клуб «Літературна Діаспора»», упорядниця альманаху «Diaspora.lit.ua». Письменниця, авторка збірки короткої прози «Діточки», ілюстраторка, засновниця художнього проєкту «Пригода ART» та співзасновниця видавничого проєкту «Книжкова майстерня «Гранка»». Переможниця Всеукраїнського конкурсу на розробку оригінал-малюнків поштових марок 2017 р. У творчому доробку з 2020 по 2024 рр. понад 70 проілюстрованих книг. Народилася 18 червня 1985 року в селищі Клавдієво Київської області Бородянського району. Вищу освіту здобула в Полтавському педагогічному університеті на факультеті філології та журналістики. 2004–2011 рр. — редактор художньо-публіцистичних програм Полтавського обласного радіо. Починаючи з 2006 по 2011 рр. здобула три всеукраїнських і три міжнародних нагороди, серед яких два гран-прі у сфері журналістики. Нагороджена спеціальним призом журі Всеукраїнського фестивалю теле- і радіопрограм «Калинові острови» за літературну майстерність. Лауреатка другої премії Всеукраїнського літературно го конкурсу малої прози ім. Івана Чендея (2019 р.). Нагороджена спецвідзнакою «Кабінету молодого ав тора НСПУ» в Міжнародному літературному конкурсі «WorkStory» за твір «Мамці на плаття». Засновниця та організаторка Міжнародного мультимистецького етнофестивалю «Свіччине весілля» (2016–2017 рр.).
|
Тетяна Виговська
Засновниця та головна редакторка видавництва «Час Змін Інформ», співзасновниця благодійного фонду «Час Змін», фронтова волонтерка, журналістка, друкувалася в українських та польських газетах, зокрема, «Dziennik Zachodni» та «Gazeta Wyborcza». Членкиня Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, організаторка культурних подій, фестивалів, білоцерківських «Парадів вишиванок». У центрі Сілецького воєводства — Катовіце — створила українську бібліотеку, проводить літературні читання, організовує зустрічі з українськими письменниками. Лауреатка Білоцерківської міської літературно-мистецької премії ім. М. Вінграновського. Отримала медаль «За сприяння Збройним силам України», а також нагороду Visa Everywhere Pioneer 20 — відзнаку за досягнення жінок біженок, які мешкають у Європі та мають значний уплив у своїх нових спільнотах.
|