Салман Рушді — британський письменник, критик, публіцист індійського походження, президент PEN America, президент і засновник Міжнародного парламенту письменників. Він сім разів потрапляв до шортліста Букерівської премії за художню літературу.
Понад 30 років Салмана Рушді переслідують представники радикальних ісламських організацій — після виходу книжки «Сатанинські вірші», в яких автор нібито образив почуття вірян. Лідер Ірану засудив його до страти, а ціна за голову Рушді сягнула кількох мільйонів доларів.
У серпні 2022 року відбувся черговий замах на Салмана Рушді, внаслідок якого 75-річний письменник втратив зір на одне око. Суд визнав винним у цьому Хаді Матара, який навіть не прочитав повністю скандальний роман «Сатанинські вірші». Його засудили до 25 років ув’язнення.
Суспільне Культура розповідає про життя та творчість Салмана Рушді — автора, для якого його книга стала бомбою сповільненої дії.
Уперше текст було опубліковано 4 березня 2025 року.
Дитинство та юність
Салман Рушді народився 19 червня 1947 року в індійському місті Бомбеї (сучасний Мумбай) в заможній мусульманській родині. Його батько був успішним підприємцем, а мати — вчителькою. Окрім Салмана, в сім’ї зростало ще троє доньок.
Батько Салмана прийняв ім’я Рушді на честь андалузького філософа XII століття Ібн Рушда, відомого в Європі під латинізованим ім’ям Аверроес. Письменник розповів про це в автобіографічній книзі «Джозеф Антон».
Середню освіту хлопець здобув у приватній школі Джона Коннона — одному з найпрестижніших навчальних закладів Індії. У підлітковому віці батьки відправили Салмана до Великої Британії — навчатися в елітній школі-інтернаті. Згодом хлопець вивчав історію та англійську літературу в Королівському коледжі Кембриджського університету.
У 1964-му сім’я Рушді перебралася до Пакистану, як зробило чимало індійських мусульман під час індо-пакистанського конфлікту. Того ж року сімнадцятирічний Салман здобув британське підданство — і звідтоді постійно живе у Великій Британії.
Отримавши диплом, Рушді деякий час працював у театрі, потім журналістом та копірайтером у рекламному агентстві. Паралельно юнак пробував свої сили в письменництві.
Початок письменницького шляху
У 1975-му вийшов друком перший роман Рушді під назвою «Ґрімус» (Grimus). Це науково-фантастична історія про молодого індіqця, який отримав дар безсмертя — і блукав світом 777 років 7 місяців і 7 днів. У ній Рушді заміксував суфійську, індуїстську, християнську та норвезьку міфології з прийомами постмодернізму.
Хоч літературний дебют автора й не отримав комерційного успіху та визнання від критиків, уже тоді сформувався його унікальний стиль і тематичний вектор.
У своїх книжках (переважно — алегоричних романах) Салман Рушді поєднує магічний реалізм та індійську культуру, досліджуючи історію, політику та релігійні теми. Його творчість вирізняється сюрреалізмом, гумором і певним драматизмом. Також письменник часто досліджує перетинb й розбіжності між східною та західною культурами.
У доробку Рушді були як дорослі, так і дитячі твори — і за 50 років діяльності він став однією з найвпливовіших літературних постатей сучасної епохи.
Точка відліку світової слави — «Опівнічні діти»
З другої спроби молодому письменнику таки вдалося завоювати прихильність читачів та критиків.
У 1981-му вийшов роман «Опівнічні діти», який описує перехід Індії від британської колонії до незалежної держави. Сюжет історії будується на гіпотезі, що всі діти в Індії, які народилися в період від півночі до години ночі 15 серпня 1947 року — в перший день після проголошення незалежності країни — наділені магічними здібностями.
Автор довго вагався, яку мову оповіді обрати: не хотів писати літературною англійською, бо мав намір передати всю мовну та етнічну строкатість Індії, де співіснують п’ять офіційних мов. Рішення йому підказали романи Філіпа Рота, де в тексті часто трапляються слова на їдиші. За його прикладом Рушді наповнив свій роман неанглійськими словами — або пояснюючи в тексті їхнє значення, або залишаючи їх без пояснення, якщо зміст зрозумілий із контексту.
В «Опівнічних дітях» є чимало автобіографічних елементів: головний герой Салем Синай зростав у тому самому районі та відвідував ту саму школу, що й Рушді, а образи кількох персонажів змальовані з дитячих товаришів письменника.
У 2021 році Суспільне Культура опублікувало текст до 40-річчя роману. Там ішлося, що, на думку Салмана Рушді, Індія з 1970-х сильно змінилася в гірший бік: тепер у країні побутують націоналістичні настрої та дух нетерпимості, релігійний фанатизм, напади на жінок, авторитарні риси політичного режиму тощо.
«Індія належала всім нам, принаймні я так вірив. І досі вірю, навіть попри те, що зростання жорстокого сектантства вважає інакше. Але я знаходжу надію в рішучості індійських жінок і студентів коледжів протистояти цьому, повернути стару, світську Індію і відкинути темряву. Я бажаю їм всього найкращого. Але зараз в Індії знову опівніч», – сказав Рушді три роки тому.
За цей роман Салман Рушді нагородили Букерівською премією — однією з найпрестижніших літературних нагород у світі. Окрім цього, твір приніс йому ще й премію Джеймса Тейта Блека (James Tait Black Memorial Prize for fiction, 1981), літературну премію Асоціації викладачів англійської мови (English-Speaking Union Award, 1981). А в 1993-му «Опівнічні діти» здобули «Букер Букерів» — нагороду за найкращий роман, який коли-небудь отримував Букерівську премію.
