Він не нагороджений жодною літературною премією, зате був гідним сином українського народу. Поет, вчитель і «ворог народу», політв’язень мордовських таборів — з таким переліком неблагонадійності аж після 8 років заслання повернувся Іван Савич (Лук’яненко) до Старобільська, на рідну Луганщину.
Я в рідній хаті. Мама ще жива,
Сльозинки радості рясні-рясні.
Хоч синові минуло сорок два,
Матуся гладить голову мені.
Неначе я хлоп’ятко-пастуша.
«От і діждалась. От і дожила…»
Приходять гості, майже півсела.
І променем тремтить моя душа.
Федос прибіг. Безмежно рад
Уже не «ворогу народу» брат.
Своє життя він писав віршами. Видав близько 15 збірників поезій, поему «Марія Заньковецька». Багато часу приділяв молодим поетам, серед яких були тоді ще зовсім юні Ганна Гайворонська,Ольга Кряжич, Сергій Каленюк.
Вів з ними постійну переписку, навчав, правив, давав поради і вчителював. Так вже сталося, що в 2014 році, коли в поета був ювілей — 100 років від Дня народження — почалася війна на Донбасі. Тоді було не до вшанування. Проминуло тихо, без згадки і 105 років від дня народження Івана Савича…
Але чи то зорі так склалися, чи то сам Іван Савич забажав зібрати разом своїх шанувальників і друзів — на 106 річницю було вирішено врешті-решт провести такий довгоочікуваний вечір пам’яті.
Для цього доля звела разом двох учениць Івана Савича – Ганну Гайворонську і Ольгу Кряжич, в яких виникло бажання віддати відомому українському поетові належне вшанування. Цією ідеєю вони запалили багатьох інших.
Вшанування поета відбудеться в Старобільській районній бібліотеці, при велелюдному зібранні поціновувачів творчості Івана Савича, його внуків Дмитра і Олександра, учениць поета, науковців, краєзнавців, бардів, місцевих поетів.
Час проведення зустрічі: 21 січня о 13.00.
Адреса: м. Старобільськ Луганської області, вул. Центральна, 36.
Луганська обласна організація НСПУ
