В анотації до роману Мирослава Дочинця «Мафтей» зазначено, що сюжет цього твору має детективний характер: йдеться про події, що відбулися в 1852 році в Мукачеві, коли упродовж року пропало безвісти вісім дівчат різного соціального статусу й віросповідання.
Така книжкова рекомендація від докторки педагогічних наук, професорки кафедри української мови та літератури НУЧК імені Т.Г. Шевченка Ольги Лілік.
«Оскільки місцева жандармерія виявилася безсилою, то магістрат попросив допомоги в уряду, а розтривожена громада містечка залучає до розслідування відомого мудреця, на ім’я Мафтей Просвирник. Це інтригує читача, який очікує на динамічний сюжет, сповнений таємниць, загадок, підказок і натяків для їх розв’язання. Проте досвідчений читач, добре обізнаний із творчістю Мирослава Дочинця, матиме власні очікування щодо цього роману. Адже письменник відомий передусім як автор філософсько-психологічних творів».
Лілік розповідає: саме таким насправді і є роман «Мафтей», який має підзаголовок «Книга, що написана сухим пером».
«Відповідно, у тексті цього твору можна знайти своєрідні поради, настанови, роздуми щодо різних аспектів людського життя, які Мирослав Дочинець виділяє курсивом для привернення уваги читачів і спонукання їх до осмислення прочитаного, зіставлення його з власним життєвим досвідом. Побіжно автор відображає і суспільно-політичний контекст, оскільки в описуваний у романі період Закарпаття стало предметом суперечок між двома країнами, а місцеве населення відчувало на собі всі нюанси цієї ситуації».
Зі слів Лілік, до філософського сприйняття й осмислення змісту роману «Мафтей» Мирослава Дочинця спонукає і сюжетно-композиційна організація цього літературного твору: оповідь ведеться неначебто паралельно – у сьогоденні (коли Мафтея залучають до розслідування таємничого зникнення дівчат) і в минулому (головний герой ділиться власними спогадами про найближчих для нього людей, висловлює морально-етичні настанови на основі осмислення їхнього життя, пояснює процес формування свого світогляду)
«Мирослав Дочинець продовжує українську філософську традицію, започатковану Григоієм Сковородою, Памфілом Юркевичем: у своєму романі він відображає ідеї самопізнання, природо відповідності, «сродної праці», нерівної рівності, а також розвиває їдеї «філософії серця»».
На думку викладачки, роман Мирослава Дочинця «Мафтей» може стати своєрідним порадником для тих, хто прагне жити в гармонії з собою і природою, хто намагається зрозуміти інших людей, з усіма їхніми вадами й чеснотами, а також хоче знайти поради на щодень.
Оксана Рекун,
Суспільне Чернігів
