У Греції щорічно 25 березня відзначають День незалежності. Ця дата пов’язана з початком повстання греків проти турків-османів, яке почалося вкінці зими-березні 1821 року й тривало до 1829-го. Ці події також отримали назву Грецької революції чи війни за незалежність. Про це пише radiosvoboda.org.
Грекам симпатизували в Європі. Там уважно слідкували за цими подіями. З’явилися охочі з європейських країн долучитися до цього повстання. Серед них – відомий англійський поет-романтик Джордж Гордон Байрон.
Керівництво Росії вирішило використати річницю Грецької революції
Цьогоріч виповнюється 200 років із початку означених подій. І, закономірно, у Греції широко відзначатимуть ювілей. Керівництво Росії вирішило скористатися цією подією в пропагандистських цілях.
Ще 22 липня 2020 року за ініціативою грецької сторони відбулася телефонна розмова російського президента Володимира Путіна й прем’єр-міністра Грецької Республіки Кіріакоса Міцотакіса. Обговорювалися не лише питання розвитку російсько-грецьких відносин у різних галузях. Ішлося також про «перехресний» Рік історії Греції та Росії, який планувалося провести 2021 року.
А 26 жовтня 2020 року міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, повернувшись із Греції, де перебував з офіційним візитом, заявив, що грецький прем’єр-міністр запрошує Володимира Путіна на святкування 200-ліття незалежності Греції у 2021 році.
Зокрема, Лавров сказав: «Греція – один із наших важливих європейських партнерів. У нас багатовікові тісні історичні, духовні зв’язки, які справді є дуже цінним активом у наших відносинах, у тому числі й на сучасному етапі. У наступному році ми відзначаємо 200-ліття з початку національно-визвольної боротьби грецького народу, яка увінчалася створенням незалежної Греції. Наша країна всіляко сприяла цим процесам. Символічно, що першим правителем нової грецької держави став керуючий справами Міністерства закордонних справ Російської імперії Іоанн Каподистрія. Ми підписали важливий документ, що дає старт черговому крупному, масштабному проєкту – Року історії Росія-Греція, який, ми сподіваємося, буде офіційно відкритий на початку наступного року. Спільний меморандум передбачає дуже насичену програму заходів».
Отже, російські керівники вирішили в черговий раз «пограти на європейському полі». І ділянкою цього поля має стати Греція – один із членів Євросоюзу.
Так, можна говорити, що імперська Росія мала стосунок до Грецької революції. Однак участь російського керівництва в подіях Грецької революції та національно-визвольної війни не така вже й однозначна. Згадуваний Лавровим Іоанн Каподистрія на початку Грецької революції написав листа від імені російського уряду з офіційним засудженням його учасників.
Сама ж роль Іоанн Каподистрії в історії національно-визвольної Греції доволі суперечлива. 11 квітня 1827 року народне зібрання в Трезені обрало його на сім років президентом Греції. Але прибув він у країну лише 18 січня 1828 року, вичікуючи, як розвиватимуться події. Його правління не відзначилося нічим добрим. Радше, навпаки. Греція опинилася у важкому становищі. Народ не довіряв Каподистрії, уважаючи його (і справедливо) російським агентом. Зрештою, 9 жовтня 1831 року на цього діяча вчинили замах і вбили його. Чи варто хвалитися таким діячем Лаврову?
Грецька революція розпочалась в Україні
Грецька революція мала стосунок до українських земель. На цих землях іще із середини І тисячоліття до нашої ери селилися греки, засновуючи свої міста-колонії. Деякі з них (Ольвія, Феодосія, Тіра, Херсонес) були значними і справляли вплив на історичні процеси в Північному Причорномор’ї. Навіть після того, як грецькі міста-колонії зійшли з історичної арени, греки й далі жили і живуть понині на українських землях. Можна говорити про тривалі контакти між греками й українцями протягом тисячоліть.
Власне, Грецька революція 1821 року має свої витоки саме в Україні. Ще в 1814 році в Одесі грецькими патріоти Ніколаос Скуфас, Еммануїл Ксантос і Афанасій Цакалов створили товариство «Філікі Етерія», яке мало на меті організувати збройне повстання в Греції й почати війну за незалежність.
У 1820 році цю організацію очолив Олександр Іпсіланті, що тоді був на службі в російській армії. Того ж року 13 жовтня він скликав ув Ізмаїлі нараду «Філікі Етерія». Саме під час цієї наради й було вирішено почати повстання. Іпсіланті вважав, що спочатку треба підняти його в Дунайських князівствах, а звідти через Македонію пробиватись у Грецію. 22 лютого 1821 року він зі своїми прихильниками перейшов Прут. А вже 24 лютого в Яссах звернувся до повстанців із відозвою «В бій за віру і батьківщину», після чого чимало грецьких патріотів прибуло у табір Іпсіланті в Молдовському князівстві. 25 березня повстання поширилось на теренах Греції.
Тобто Грецька революція почалася на землях теперішньої України й Румунії.
На жаль, у Греції не запропонували цим країнам у 2021 році провести «перехресний» Рік історії. Хоча зробити це грекам з названими країнами було б дуже й дуже доречно. Особливо з Румунією, яка зараз є членом Євросоюзу й історія якої має чимало «вузлів» із грецькою історією. Зокрема, згадуваний лідер Грецької революції Іпсіланті був сином правителя Валахії та Молдавії.
Можна не сумніватися, що росіяни вкладуть чимало коштів у «перехресний» Рік історії Росія-Греція і будуть пропагувати необхідні їм меседжі і в Греції, і на європейській арені. При цьому використовуватимуть (і немало!) українську історичну спадщину.
А українські очільники? Боюсь, як завжди, промовчать. Незважаючи на те, що історичні й культурні зв’язки між українцями й греками – грандіозні. Не те що в росіян. Але чи відають про це наші державні мужі?
Петро Кралюк – голова Вченої ради Національного університету «Острозька академія», професор, заслужений діяч науки і техніки України
Чільна світлина — Грецький парк в Одесі, який був відкритий у 2018 році
