Ніна Хаґен є директоркою української школи “Еллісів” у місті Осло в Норвегії. Вона викладає дітям українську мову й була визнана одним із кращих педагогів наших закордонних шкіл. Крім того, українка є мисткинею й плекає народні традиції, створюючи авторських ляльок-мотанок. Про це пише svitua.org.
Школа “Еллісів” в Осло є епіцентром подій в українській громаді Норвегії. Різноманітні святкові та культурні заходи, які там організовують та проводять учителі, діти та батьки сприяють збереженню та розвитку в громаді нашої діаспори української культурної спадщини.
“Стожари” поспілкувалися з активною діячкою української діаспори Норвегії.
“Стожари”: Наразі в умовах пандемії актуальним є таке питання, як ви вважаєте, чи варто шкільне навчання повністю переводити в онлайн-режим?
“Офлайн школи НЕ відійдуть у минуле – є необхідність живого спілкування. Для молодших школярів школи дистанційного навчання – це теж саме що снідати чи вечеряти онлайн”, – поділилася власною думкою досвідчений педагог.
“Стожари”: Мальовнича поетика української мови та естетика нашої культури настільки багато представлена в народних піснях. У вашій школі чи використовують співи в якості шляхів засвоєння мови?
Ніна Хаґен: “Інтенсивно практикуються у школі співи українських пісень на святах. Зв’язок різних видів мистецтв під час вивчення української мови – це важливо. Але ми практикуємо поєднання різних видів творчості у процесі вивчення мови. Так у своїй роботі ми поєднуємо вивчення української мови й образотворче мистецтво: розвиваємо естетичні смаки, образне мислення; залучаємо родини до різних заходів та подій, майстер-класів, навчаємо використовувати знання творів мистецтва. Розповідаємо про ляльку-мотанку ХХ століття, а також про розвиток народних художніх промислів України, це сприяє відродженню, становленню і розвитку українського традиційного народного мистецтва. Наші талановиті лялькарки і їхні чарівні лялечки найкращі у світі!“.
Майстриня уважно слідкує за процесами збереження лялькарства в Україні. Вона бере участь у виставках та різних проєктах. Зокрема, разом із Українським культурно-освітнім центром в Осло пані Ніна долучилася до видання настінного календаря «Таїна української ляльки» на 2020 рік.
“Стожари”: Чому ви почали робити ляльки, як зародилось захоплення та любов до рукоділля?
Ніна Хаґен: “Я виросла у мальовничому селі Великі Кринки на Полтавщині. Пам’ятаю хату, розписану “петриківкою”, піч, біля якої бабуся Ганна робила іграшки з трави, із соломи. У нашому роду всі жінки вишивали і гарно співали українських пісень: мама, бабуся. Моя донька Ірина вишиває, також у неї виходять гарні ляльки. Я займаюсь вузликовою лялькою останні десять років після зустрічі з майстринею Валентиною Передерій. Доля склалася так, що тепер живу у Норвегії, проводжу майстер-класи з виготовлення ляльки для норвезьких родин. Це також прекрасна можливість розповісти місцевим жителям про Україну. Працюю з дітьми і родинами в Осло, аби навчити їх власноруч виготовляти рукотвори, знайомлю охочих із традиціями українського народу, зокрема зі святами, із народною творчістю, леґендами, українськими іграшками. Більшість діток народжені за кордоном, зростають далеко від історичної Батьківщини. Мотанка цікава дітям тому, що в неї немає обличчя. І це розвиває фантазію”.
“Стожари”: Яка з ляльок ваша улюблена ?
“Улюблена моя лялька ”Королева Еллісів”. Вона створена на честь доньки Великого князя Київського Ярослава Мудрого – Єлизавети, яка назавжди ввійшла в історію Норвегії, їй судилося стати королевою. Золотоволоса Ярославна стала знаковою постаттю в історії похмурої Скандинавії. Освічена українка, в яку з першого погляду закохався войовничий норвезький принц Гарольд Суворий” – розповідає активна діячка української діаспори Норвегії.
“Стожари”: В Україні для дітей діють гуртки з народних ремесел (плетіння із соломи, гончарство, вишивка та ін…) у численних Центрах дитячої та юнацької творчості (ЦДЮТ). Чи не практикувалося ще налагодження співробітництва між суботніми школами українців закордону і такими центрами? Наприклад, це могло б мати формат регулярних онлайн занять чи окремих культурних марафонів.
Пані Ніно зазначила, що організаційними питаннями пошуку і налагодження таких заходів займаються самі вчителі. Узагалі, вирішення багатьох питань найчастіше лягає на плечі самих діаспорян. Директорка школи “Еллісів” наголошує: “Суботні українські школи у світі – “школи волонтерів”- це найактуальнішa проблемa українського шкільництва за кордоном“.
Проте, за її словами, нaше посольство в Норвегії (Embassy of Ukraine in Norway) допомагає діяльності освітнього закладу. Багато проєктів утілюються за сприяння Надзвичайного і Повноважного Посла України в Норвегії пана В’ячеслава Яцюка, він часто долучається до подій, із вдячністю зазначає вчителька.
Крім того, Ніна Хаґен пригадала декілька цікавих прикладів співпраці з українськими творчіми колективами: “Етноклуб Мальви Запоріжжя та Козацький лицей (керівник – Требінова Юлія) — вчимось у них підвищенню національної самосвідомості, інтересу до історії та культури України, Запорозького козацтва, вивчаємо історичні відомості про традиції та обряди Запорізького краю. Це важливо для підлітків, які відірвані від україномовного середовища.
Ми долучились до акції «Квітучий Світ», Фестиваль «Козацька Покрова» у місті Запоріжжі.
Надіслали на фінал акції до Запоріжжя ляльку в національному норвезькому строї. Ми розповіли їм про національну квітку Норвегії — верес, традиції, легенди та культуру країни. Розказали найромантичнішу історію про доньку Ярослава Мудрого Єлизавету (Еллісів), яка була королевою Норвегії.
Скандинавська Гімназія разом із директоркою Тетяною Пушкарьовою у Києві – наші давні друзі. Дякуємо всім учням гімназії за теплі відеопривітання зі святом Миколая.
Також співпрацюємо з Іршанським Центром естетичного виховання (керівник – Лідія Шульга). Це є дуже цінне спілкування з обох боків“.
“Стожари”: Яким є ваш особистий досвід спілкування з українськими чиновниками, бюрократами, держінстанціями?
Ніна Хаґен: “Ми отримали підручники від народного депутата. Торік улітку видавництво у Києві надрукувало книжку про школу, авторка — киянка Олена Герасимова“.
Серед проєктів, у яких Ніна Хаґен та учні школи “Еллісів” брали участь останнім часом пані директорка назвала наступні:
- Співпраця з Товариством «Україна-Світ» завжди надавала заходам школи особливої яскравості.
Зокрема, українські діаспоряни Норвегії долучалися до Міжнародного освітнього культурологічно-мистецького онлайн проєкту до 150-річчя від дня народження Лесі Українки «Леся Українка: розширення горизонтів». Наразі за його матеріалами готується відео, яке можна буде побачити на сторінці школи у Фейсбуці під час онлайн -трансляції 20 лютого о 12 годині за київським часом. - Проєкт “Ukraine with Love”. Власна сторінка Ніни Хаґен з’явилась у каталозі проєкту 2020 року, який перезентує майстрів.
- Спілка майстрів народних мистецтв України – виставка «Іграшкова культура української дитини; від витоків до сьогодення» 2020 рік.
- Всеукраїнська виставка «Натхненні лялькою» – Закарпатський музеї народної архітектури та побуту.
- Ужгородський скансен отримав ляльку “Драгутівна” до фондів музею 2020 рік.
- Також на Вертеп-Фест Харків 2021 року Ніна Хаґен спільно з майстринями народної ляльки-мотанки з України, Німеччини, Португалії представила відеосюжет.
Крім того, Ніна Хаґен розповіла й про цікаву освітянську подію 2021 року, організовану для українських дітей, які живуть у скандинавських країнах.
У лютому 2021 року пані Хаґен була в журі конкурсу «Видатні українці», де учні недільної школи у Стокгольмі (Швеція) презентували своїх героїв – українців, яких визнав увесь світ, що змінили хід історії, чиї досягнення дивують і вражають. Цього року конкурс проводили онлайн. Ніну Хаґен запросила Наталя Войтюк (Nataliya Voytyuk) – очільниця української школи у Швеції, також вчителька української мови.
“Так вчасно отримала від Embassy of Ukraine in Norway нову цікаву книгу Уляни Скицької «НАШІ на карті світу» – це 80 історій про непересічних людей: українців за походженням чи місцем народження.
Уважаю, що такий позитивний досвід має бути поширений і в багатьох інших країнах світу, у яких мешкають українці. Такі презентації мусять бачити ті батьки, які вагаються: чи віддати дитину до суботньої школи. Збереження мови – мета українства світу” – зазначила наша діаспорянка.
“Стожари”: Голова правління Спілки українських освітян діаспори, голова оргкомітету конкурсу «Мовограй» Ліна Максимук сказала: ”У тихих класах закордонних шкіл теж вирішується майбутнє України”. Зараз, подумки оцінивши особистість кожного зі своїх учнів, як ви вважаєте, це підростає нове покоління громадян України, Норвегії, чи “громадян світу”?
Ніна Хаґен: “Важко сказати… але коли почула від свого учня, що дуже хотів би вчитися у виші в Україні – зраділа дуже!”