Голова Національної спілки письменників України розповів DT.UA, чому КМДА «претендує» на спілчанську землю та нерухомість, а також поділився поглядами на можливість реформ у об’єднанні літераторів.
Уже доволі довго не вщухають скандали довкола Національної спілки письменників України. В епіцентрі цих скандалів — і чергові очільники НСПУ, і спілчанське майно, і, звісно, земля. Останнім часом, знову ж таки, гучно заговорили саме про землю, про нерухомість. Михайло Сидоржевський очолив НСПУ 2014-го, у досить непростий час — не тільки для літератури, а й для України. Отже, сьогодні саме на його плечі лягло чимало нагальних проблем.
— Михайле Олексійовичу, багатьох схвилював ваш недавній пост у FB про можливість втратити землю Спілки письменників через колосальні борги. Тобто йдеться про борг із земельного податку в розмірі 1,5 млн грн. Справді є реальна загроза втратити нерухомість в Одесі й Харкові?
— Справді, така загроза існує. На сьогодні збитковими є наші будинки творчості письменників в Одесі та Ірпені, пансіонат «Нафтуся» в Трускавці, а також Будинок письменників у Києві на Банковій, 2. Наведу приклади. З 1 січня 2016 р. розмір земельного податку за користування земельною ділянкою (0.36 га) по вул. Банковій, 2 в Києві становив 157 тис. грн на місяць. Зрозуміло, що ця сума є абсолютно непідйомною для Cпілки, і ми не платили цього податку. Вдалося домогтися, щоб із 1 червня 2016 р. щомісячний розмір земельного податку був зменшений до 52 тис. грн (на сьогодні це 56 тис. грн). Але ми не можемо сплачувати й цю суму. Відтак, ведемо роботу з мінімізації розміру земельного податку до 0,03%. Далі — Ірпінський будинок творчості. Збитки за рік — 302 тис. грн. Це територія 11 га, яка захаращена і занедбана. Там «гарне» місце для асоціальних елементів. Міська громада вимагає навести там порядок. З іншого боку, Ірпінська міська рада з 1 січня 2017 р. встановила драконівський розмір податку на користування БТП — 98 тис.грн на місяць (при бюджетному фінансуванні Спілки 920 тис. грн на рік). Отже, частину майна Спілки — а це нерухомість в Одесі та в Харкові — податковою службою вже описано під майнову заставу. Це означає, що у разі непогашення боргу із земельного податку (а на сьогодні він становить близько 1 млн 500 тис. грн) частину майна в обов’язковому порядку буде продано через суд — для того, щоб закрити борги перед КМДА. Причому за цінами, значно нижчими від вартості цього майна. Звідки взяти такі гроші? На мою думку, необхідно терміново шукати можливості для вирішення цього питання. Інакше втратимо значно більше. Що ми й робимо. Але це питання мусимо вирішувати спільно.
— Чому влада не хоче відтермінувати борг?
— Наші юристи відстежують питання Спілки в судовому реєстрі. Письмової відповіді поки що немає. Очевидно, це питання або не розглядалося в суді (нас не запросили на судове засідання), або було відкладене. Гіпотетично, загроза втрати нерухомості в Одесі та Харкові існує.
— Яка доля приміщення Спілки на престижній вулиці Банковій? Що на нього чекає у разі несплати податків?
— На щастя, це приміщення ніде не фігурує в податковій заставі. Хоча справді — цей спілчанський будинок на Банковій час від часу цікавить і велику владу, і власників великих грошей. Одне слово, тих, хто має на сьогодні повноваження «вирішувати питання». zametkin.kiev.ua Звісно, таке приміщення — ласий шматок у центі Києва навпроти Адміністрації президента. Ми пам’ятаємо, що було за часів Кучми—Медведчука, коли на це приміщення накинули оком. У 2003-му була спроба перевороту і зміщення керівництва Спілки. Сюди намагалися зайти сили, котрі перебували у фарватері тодішньої влади.
— Як вам відомо, сьогодні ставлення багатьох прогресивних митців до творчих спілок досить скептичне. Їх називають пережитком сталінської епохи. І далеко не всі модні та впливові автори є членами Спілки. Що, на ваш погляд, можна і треба робити, аби реформувати Спілку в сучасний творчий організм або в суто профспілкове об’єднання?
— «Модний» письменник — далеко не завжди синонім до означення «талановитий» письменник. Це так, між іншим, у контексті «підлих і скупих часів» (за Зеровим). Справді, серед користувачів соцмереж триває модна кампанія, мета якої — утвердити думку, що Спілка письменників — «сталінський колгосп», який треба ліквідувати або, як мінімум, припинити бюджетне фінансування. Але абсолютна більшість цих «користувачів» поняття не мають, що таке Спілка письменників. Їх це насправді й не цікавить. Цим переважно юним графоманам хочеться трохи побути «у мейнстрімі», поп(і)аритися на скандальній темі. Завтра знайдеться щось інше — вони й туди свої носи повпихають. Це такий собі паразитарний офісний планктон (гримаси доби), або ж диванна партія. Про одного їхнього предтечу гарно свого часу сказала Леся Українка: «Був колись одважний лицар, нам згадать його до речі. Він робив походи довгі од порога аж до печі». Здавалося б, парадокс, але в багатьох довколалітературних «користувачів» існує чомусь дуже велика зацікавленість саме таким «колгоспом»… Чому? А тому, що їхнє мислення, попри якусь приналежність до «моди», завмерло на рівні отого самого колгоспу, проте новітнього, стадно-популістського. Чудово розумію, що ми живемо у ХХІ ст., де домінують глобалізм, новітні інформаційні технології, філософія гламуру і популізму. Разом з тим, розуміючи неминучість змін — у суспільстві та світогляді громадян, — мусимо адаптуватися до цього. У рамках Спілки почали реалізовувати нові проекти. Ожив Будинок письменників. Стали активніше проводити літературно-мистецькі заходи. Оновлено склад журі літературних премій імені Івана Огієнка, імені Євгена Плужника, «Благовіст», імені Павла Тичини, імені Олеся Гончара, імені Ірини Вільде, імені Остапа Вишні. Засновано кілька нових літературних премій, зокрема, спільно з НРУ, премію імені В’ячеслава Чорновола, премію імені Уласа Самчука, премію «Радосинь». Після семирічної перерви відновлено молодіжний літературний конкурс «Гранослов». Проводяться молодіжні літературно-мистецькі вечори «Творчий ковчег». Почала діяти агенція з популяризації художньої літератури. Зав’язуються зарубіжні контакти. Зреалізовано кілька книжкових проектів, на черзі ще кілька. Змінено керівництво видавництва «Український письменник», газети «Літературна Україна», Дирекції управління майном. Ці підрозділи почати працювати у фарватері інтересів Спілки, а не когось із керівництва. Втім, це далеко не все. Зроблено багато. Зацікавлених відсилаю до останнього числа «Літературної України», а також до своєї сторінки на FB, де надрукований мій виступ на недавньому письменницькому з’їзді.
—Так, недавно відбувся позачерговий з’їзд НСПУ. Очевидно, крім творчих питань, ключовими також були питання майнові?
— На з’їзді важливими були два питання — зміни до Статуту і підписання угоди про співпрацю з Ірпінською міською радою стосовно використання Будинку творчості письменників. Відтак, із керівництвом міста узгодили план реконструкції нашого Будинку творчості з участю міста. Це дозволило зменшити суму земельного податку до 9 тис. грн на місяць.
— Що слід розуміти під «планом реконструкції» БТП в Ірпені?
— Ірпінський будинок творчості письменників — 11 га території. Територія, м’яко кажучи, невпорядкована, захаращена. Приблизно на третині цієї території розміщені наші будинки, це споруди 1950 — 60-х років, які відтоді не ремонтувалися. А для реконструкції та ремонту Ірпінського будинку творчості потрібні великі гроші. ukrainaincognita.com Наголошу, що під «реконструкцією» жодним чином не йдеться про продаж, адже земля — це власність Ірпінської міської громади. Ми отримали, згідно з постановою Кабміну, право на постійне користування цією землею без права продажу. Тому вирішили так… Частина з цих 11 га віддається під міський парк відпочинку. Інша частина, на якій і містяться наші будинки, залишається за нами. І третя частина буде передана, згідно з угодою, яку буде підготовлено й підписано, в користування інвестору, якого запропонує Ірпінська міська рада. Йдеться про те, щоб ця земля, яка буде відведена інвестору, була відповідно оцінена. І на цю суму майбутній інвестор має зробити капітальний ремонт усіх будинків на території Ірпінського БТП, а також спорудження нової котельні на альтернативному паливі та виконати інші ремонтно-будівельні роботи. Одне слово, ця територія має стати комфортною для письменників. Своєю чергою, на рекреаційній зоні інвестор не має права споруджувати багатоповерхівки.
— Михайле Олексійовичу, а скільки сьогодні налічується членів Спілки? І скільки з них — люди пенсійного віку? Чим реально Спілка на рівні профспілки може допомагати малозабезпеченим літераторам?
— На сьогодні близько 1900 літераторів є членами Спілки. Більше половини їх — пенсійного віку. Профспілки в нас немає. На будь-якому рівні я завжди кажу: якщо надійде ініціатива знизу, то, значить, така профспілка має бути створена. Соціальний напрям у роботі Спілки — вагомий. Ним опікується відповідальний секретар НСПУ Тетяна Пишнюк. Зрозуміло, що в умовах нинішньої української гуманітарної політики більшість письменників опинилися без засобів для нормального існування, тож завдання НСПУ — хоч трохи допомагати літераторам. Наприклад, у 2016 р. на соціальні виплати письменникам було виділено 34,3 тис. грн, що на 10 тис. грн більше, ніж у 2015 р. Якщо у березні 2015 р. наші письменники отримували 10 дворічних та 36 довічних Президентських стипендій, то вже в листопаді 2015 р. їх кількість становила 22 стипендії дворічні та 53 стипендії довічні. На сьогодні дворічну отримують 34 письменники, довічну — 54. Підтримуємо також письменників фінансово. Співпрацюємо з міжнародною благодійницькою організацією «Від серця до серця» (керівник Леонід Соколов).
— Події довкола спілчанської землі та спілчанської будівлі на Банковій, очевидно, підводять ззовні до питання розпуску або ліквідації Спілки?
— Справді, у високих кабінетах є багато зацікавлених в отриманні контролю над Спілкою — як у політичному плані, так і в майновому. Адже майно у нас ще є. Не все було втрачено за «попередників». Але інтереси окремих спритних політиканів і зараз простежуються. Як відомо, 11 лютого минулого року відбувся заколот — спроба перевороту в керівництві НСПУ. Спілка опинилася в епіцентрі брудних скандалів і спекуляцій. Тому часто сили ідуть не на конструктив, а абсурдно спалюються. Сказати, що два з половиною роки, які ми прожили від 29 листопада 2014 р. (тоді на з’їзді було обрано нове керівництво НСПУ), були дуже важкими — не сказати нічого. Ніколи Спілку так не знищували — зсередини і ззовні — як тепер. Але, незважаючи на ситуацію, переважна більшість спілчан підтримує керівництво. І для мене це опора. А також віра, що наша команда робить усе в інтересах спілчан.
— Оскільки Спілка є неприбутковою некомерційною організацією, на які доходи та ресурси вона може розраховувати? Можливо, це здача в оренду своїх приміщень?
— Так, коштів, які виділяє держава — 920 тис. грн на рік, вистачає лише на два місяці. Бо приблизний місячний кошторис спілки — 450 тис. грн. Але ж Спілка мусить за щось жити. Маємо використовувати всі наявні можливості. Наприкінці 2017 р. закінчується термін оренди з ТОВ «Банкова, 2». Ще з часів Віктора Баранова у нас тривають суди з цими орендарями, які намагаються відсудити в нас частину нашої території. При цьому їхній борг перед нами за оренду на сьогодні становить понад півмільйона гривень. Постійними боржниками є також орендарі, яких пов’язують із колишнім нардепом А.Сенченком, — ТОВ «Євротранзит» і ТОВ «Чорноморська телерадіокомпанія». Впродовж останніх місяців їхня заборгованість перед нами коливається від 400 до 500 тис. грн. У Спілки є також будинок на вул. Гончара, 52. Угода про оренду з «Рентою-груп» мала закінчуватися 31 травня ц.р. Але, зважаючи на великий ризик втрати частини суборендарів і відсутність чіткої стратегії самостійної здачі в оренду цього об’єкта, після тривалих консультацій було вирішено на рік продовжити договір про оренду з «Рентою-груп».
— За радянських часів Спілка могла виключати зі своїх лав певних «незручних» літераторів. Чи є приклади такого виключення тепер?
— За моєї каденції жоден письменник не був виключений зі Спілки письменників. Тільки за власним бажанням. Зокрема нещодавно Степан Процюк заявив у пресі про свій вихід зі Спілки. Також Олександр Жовна з Кіровоградщини. На здоров’я. Це талановиті письменники, і це їхнє особисте рішення. З іншого боку, якщо та чи інша обласна організація зайняла кругову оборону довкола свого голови, який систематично порушує статут НСПУ, але все ж користується підтримкою більшості членів своєї обласної організації, то вони навряд чи зберуть більшість голосів перед Правлінням, щоб прийняти рішення про виключення цього голови з рядів Спілки. І зараз це відбувається на прикладі голови Київської обласної організації Анатолія Гая, який поводиться цинічно, порушуючи і статут НСПУ, і здоровий глузд. Він є ініціатором судів проти мене. У Київській обласній організації близько десяти літераторів вийшли зі Спілки на знак протесту проти цього письменника. Анатолій Гай, а також голова столичної письменницької організації Володимир Даниленко збирають підписи під зверненням до Генеральної прокуратури щодо порушення кримінального провадження проти мене. А пан Гай розсилає членам Правління НСПУ десятки аркушів нібито «компромату»… Очевидно, весь сенс життя цієї людини — посадити мене у в’язницю? Окремі люди інспірують брехні, буцімто я «домовився» з мером Ірпеня Володимиром Карплюком щодо нашої нерухомості. Одна дама написала про «чумадан з налом». Утім, я спокійно сплю. На мене це не впливає. І хай кажуть що завгодно. Бо якщо втратимо об’єкти Спілки — буду винен я. Тому в цій ситуації іншого вибору немає. Мушу діяти — в інтересах Спілки. І Секретаріат, і Правління, і, зрештою, з’їзд підтримують конструктивні дії, спрямовані на відновлення авторитету Спілки як потужної громадської структури. Головне — зберегти Спілку та якісно її реформувати.
Автор: Катерина Конставтинова, Кореспондент відділу культури DT.UA
Джерело: «Дзеркало Тижня»