«Дніпро» — єдиний в Україні літературно-художній молодіжний журнал, який нещодавно відсвяткував своє дев’яносторіччя. Заснований наш часопис 1927 року.
Називався він тоді «Молодняк» і десять років видавався під цією назвою. 1937 року часопис перейменували на «Молодий більшовик». Теперішню назву «Дніпро» отримав 1944 року.
Історія журналу складна, драматична, а часом і трагічна. Всього було на його довгому віку. Та, попри всілякі негаразди, «Дніпро» завжди залишався вірним своєму головному покликанню – шукав і плекав літературну зміну. Нині немає жодного більш-менш відомого в Україні письменника, чия доля не пов’язана із цим виданням.
На сторінках «Дніпра» вперше з’явилися твори, яким судилося стати хрестоматійними, увійти до золотої скарбниці української літератури. Тут побачила світ «Зачарована Десна» Олександра Довженка, друкувалися його знамениті щоденники, листи письменника і спогади про нього, звідси починали творчий шлях Василь Симоненко і Ліна Костенко, Борис Олійник і Григір Тютюнник, Валерій Шевчук і Володимир Дрозд…
Читачі «Дніпра» першими відкрили для себе цілу бібліотеку забороненої і переслідуваної тоталітарним режимом української літератури, твореної на теренах України і за її межами.
«Сад Гетсиманський», «Людина біжить над прірвою» і «Тигролови» Івана Багряного, «Волинь» і «На коні білому» та «На коні вороному» Уласа Самчука, «Козаки в Московії» та «Призначення України» Юрія Липи, «Незнаному воякові» Олега Ольжича, поетичні й прозові твори Леоніда Мосендза, Олени Теліги, Євгена Маланюка, Спиридона Черкасенка, Юрія Клена, Євгена Плужника, Івана Кошелівця, Олега Зуєвського – ці та низка інших публікацій стали подієвими в духовному житті країни.
Сімдесяти-вісімдесятитисячним накладом виходив «Дніпро», коли в ньому друкувалися «Відродження нації» Володимира Винниченка, «Армія без держави» Тараса Бульби-Боровця, публіцистика Матвія Шестопала й Андрія Мельника, цикл історичних нарисів «Гетьмани України», енциклопедичний словник-довідник «Некрополь України» Івана Кутинського та Івана Шишова, гостроактуальні публіцистичні виступи Миколи Сенченка, Леоніда Череватенка, Володимира Чуйка, Василя Яременка.
За чотиритомною хрестоматією «Українське слово», виданою в «Бібліотеці журналу «Дніпро» нечуваним на теперішні часи тиражем – понад 600 тисяч примірників – та безкоштовно розісланою у всі загальноосвітні школи, середні спеціальні й вищі навчальні заклади, як за навчальним посібником вивчається українська література двадцятого століття.
Нам є що згадати і є чим пишатися. В редакції журналу працювали три Герої України – Микола Руденко, Юрій Мушкетик, Борис Олійник. Серед його головних редакторів – такі помітні в нашому письменстві постаті, як Андрій Малишко, Павло Усенко, Олександр Підсуха, Володимир Бровченко, Володимир Коломієць.
Має «Дніпро» і чималий авторський актив, і свої, фірмові, суто «дніпровські», форми роботи з читачами та передплатниками. Сьогодні, як і упродовж усієї багатолітньої історії, він позиціонує себе як видання молодіжне. І творять його люди молоді.
Останнім часом, відколи шеф-редактором став поет Євген Юхниця, журнал істотно змінився. Новий формат, сучасне поліграфічне оформлення, кольоровий друк, репродукції художніх полотен майстрів світового й вітчизняного мистецтва, світлини й графічні роботи, творчі експерименти, різноманітні фестивалі і конкурси, увага до проблем сучасного кіно, драматургія, життя творчих спілок, літературних студій та об’єднань – усе це вигідно вирізняє «Дніпро» з-поміж інших літературно-художніх видань.
Працюємо за принципом, проголошеним свого часу Борисом Олійником: «Нам на спокій права не дано».
Ці слова стосуються і моїх старших колег, колишніх головних редакторів, і авторів журналу – письменників знаних і молодих.
Прагнемо творити справді європейське молодіжне видання, розраховане на широке коло читачів.
Оргкомітет «Ірпінського Парнасу»
Детально про фестиваль: https://www.facebook.com/groups/148567155701043/about/
