13 вересня у Луцьку поет, військовослужбовець і журналіст Дмитро Лазуткін зачитав свою поезію, що вийде друком у його майбутній збірці «Ваші храми стануть камінням».
Дмитро Лазуткін відвідав Луцьк у рамках Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Лісова пісня». Суспільному розповів, що прагнув зачитати у Луцьку свої тексти перед тим, як прибуде сюди уже під час туру-презентації збірки.
«Мені було дуже приємно отримати пропозицію доєднатися до фестивалю. Магічним чином вдалося це організувати. Тож вийшла така собі передпаті презентації збірки», — сказав Дмитро Лазуткін.
До збірки увійдуть поезії, написані під враженнями та рефлексіями перебування у війську.
«Є історії, які можу розповісти тільки я, тому що я там був, я це бачив і пропустив через своє серце. Для мене важливо, щоб вони жили, а люди, які є частинами цих історій, залишилися в текстах. Для мене це не персонажі, а живі люди, яких я знав особисто», — додав автор.
Як зазначив організатор фестивалю Микола Мартинюк, для них було важливим запросити до Луцька письменників з різних міст.
«Ми хотіли відкрити та збільшити обшири спілкування з діячами літератури, дати змогу більшій кількості лучан та гостей зустрітися з автором, адже цей захід — безкоштовний», — сказав Микола Мартинюк.
Під час зустрічі, автор поділився історіями з фронту, як доєднався до війська та про літературний процес під час війни.
«Я розпочав свій шлях у війську, бо мені хотілося пригод. Розумів, що бути просто кореспондентом для мене недостатньо, мені хочеться бути частиною сил оборони», — пояснив він.
Згадав і про те, як пішов у речники Міністерства оборони України.
«Кожне твоє слово потім розбирається на цитати. Ніби виходило людською мовою розповідати складні державні речі. Це непросто, тому що військова мова наповнена канцеляризмами, формалістичними речами, а суспільство потребує діалогу, роз’яснень», — розповів письменник.
Зізнався, коли перебував у гарячих точках або ж відчував, що небезпека зовсім поруч, намагався підняти свій настрій думками про те, що його життя — сюжет для динамічного фільму.
«Я собі придумав, що я головний персонаж, а головний герой зазвичай доживає до кінця. Відчував себе, ніби я знімаюся в екшені з елементами комедії, трагедії, бо без трагедії на війні ніяк. Особливо болісними були перші втрати бригади», — сказав військовослужбовець.
Свої емоції автор переносить у вірші. Тексти про війну переважно відтворюються у сюжетних метафоричних верлібрах.
«Я намагаюся бути вимогливим для себе, щоб мої тексти не звучали як кон’юнктури на тему війни, дуже цього не хочеться. Я не спекулюю на своєму досвіді війни, я розповідаю те, до чого був причетний», — додав поет.
Дмитро Лазуткін заявив, що свідомий того, що читачі зараз прагнуть світлої та легкої літератури й не хочуть занурюватися у тексти про лихо та страждання. Однак переконаний, що ці тексти житимуть й через 50 років і знайдуть свого читача, так само як і зараз є ті, хто читає твори про війну Еріх Марії Ремарка чи Луї-Фердінан Селіна. Тож подібні твори ще будуть створюватися.
«Головне, щоб ми розуміли, яку роль Україна зараз виконує перед світом і в жодному випадку не знецінювати свій досвід. І не рівнялися, хто більше воював, хто більше постраждав, і кому було більш боляче», — підкреслив він.
Під час заходу відвідувачі могли поставити питання автору, а наприкінці зробити пам’ятну світлину з ним.
«На зустрічі з Дмитром Лазуткіним я вперше. Зачепило, як він пише такі трепетні, вразливі вірші про війну», — поділилася враженнями про зустріч з автором Олена Капранова.
Що відомо про Дмитра Лазуткіна
Дмитро Лазуткін — український поет, телеведучий, військовослужбовець Збройних сил України, лавреат Шевченківської премії 2024 року, речник Міністерства оборони України.
За освітою — інженер-металург, закінчив Національний технічний університет України. Пройшов шлях від спортивного коментатора та телеведучого до воєнного кореспондента, продюсера й учасника бойових дій.
У 2023 році мобілізувався до лав ЗСУ, служив у 47-й Окремій механізованій бригаді «Маґура» на посаді начальника служби зв’язків з громадськістю. У березні 2025 року отримав відрядження від 59-ї Окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка та вступив на посаду речника Міністерства оборони України після проходження конкурсного відбору.
Лазуткін — автор низки поетичних збірок, серед яких «Закладка», «Червона книга», «Боксери», «Метро у передчутті дощу», «Будемо жити вічно». Його вірші відзначали преміями видавництва «Смолоскип», фестивалю «Київські лаври», а також вносили до списків найкращих книжок року за версією PEN Ukraine.
Тетяна Маркопольська,
Суспільне
