У Міжнародний день рідної мови та до 113-ї річниці з дня народження письменника, журналіста й публіциста Уласа Самчука відбулося вручення Міжнародної премії в галузі літератури й публіцистики його імені.
Цьогоріч її лауреатами стали Леся Білик зі Зборова на Тернопіллі(за повість «Промені й тіні Кароля Юзефа Ліпінського», що вийшла торік у видавництві «Навчальна книга—Богдан» у рамках серії «Ім’я на обкладинці»), та Ярослав Ткачівський з Івано-Франківська (за роман «Навія», котрий побачив світ 2017 року у видавництві «Український письменник»).
Традиційно церемонія нагородження стартувала із села Тилявки на Шумщині, де минули дитячі роки Уласа Самчука. Леся Білик, Ярослав Ткачівський із дружиною Лесею, очільник обласної організації Національної спілки письменників України і комітету премії Олександр Смик відвідали літературно-меморіальний музей Уласа Самчука в Тилявській школі, де гостей зустріли хлібом і вітальною програмою учні та вчителі. Потім відбувся круглий стіл «Співець чарівної Волині».
Відтак уже в Шумську в рамках фестивалю української книжності «На білому коні» Олександр Смик вручив лауреатам дипломи і повідомив, що вони отримають іще й грошову винагороду.
— Я прийшов сюди не за нагородами, а вклонитися людям і землі, котра визнала мене лауреатом премії письменника світового рівня Уласа Самчука, — сказав Ярослав Ткачівський. — Коли я писав «Навію», були моменти, що вставав з-за столу і йшов молитися, а дитина кропила комп’ютер свяченою водою. Деякі епізоди вигадав, а потім з’ясувалося, що вони насправді були — старші люди розповідали. Це перший роман дилогії «Жертовний вогонь», другий — «Монахиня». Дилогія стала переможницею літературного конкурсу «Найкраща книжка Прикарпаття-2017» та відзначена дипломом у номінації «Дебютний роман».
— Тоді, коли поляки ухвалюють рішення заборонити нашу історію, розуміння поняття УПА, ім’я Степана Бандери, ми як нація цінуємо внесок людини будь-якої національності в світову культуру, а особливо в культуру нашу, — зазначив Олександр Смик. — З повісті пані Лесі ви дізнаєтеся унікальну історію унікальної людини, про котру Нікколо Паганіні свого часу сказав: «Я не знаю, хто найкращий скрипаль, але я точно знаю, хто другий — Кароль Ліпінський». До речі, він похований на Зборівщині. Перед смертю започаткував школу скрипалів, де сам викладав ази скрипкової музики сільським дітям.
— Коли починаєш писати книжку, то маєш ілюзію, що її хтось прочитає, напишеш понад сто сторінок — і вже думаєш: та кому воно потрібне? А потім книжка вже наче дитина, жива… — розповіла Леся Білик. — Я вдячна, що за моєю мовчазністю її помітили. Моя книжка не про поляка Кароля, а про митця Кароля. Бо митці належать світові.
…Під час фестивалю грамоти отримали й переможці районного літературного конкурсу «Самчукова криниця». У номінації «Поезія» першими цьогоріч стали дев’ятикласниці Шумського НВК-гімназії Оля Шліхта, Великодедеркалівського НВК Катя Росіцька і учениця 11 класу Шумського ліцею Валерія Панасюк. Другими стали семикласниця Залісцівського НВК Алла Осіпчук та учениця 10 класу Шумського НВК Іра Козак. Треті місця – в семикласниці з Цеценівки Богдани Затворнюк і шестикласниці Жолобківського НВК Алли Дмитрук. У номінації «Проза і драматургія» перші місця вибороли вже згадувані Валерія Панасюк та Іра Козак.
Нагадаємо, що літературна премія імені Уласа Самчука була заснована в 1999 році як обласна. У 2015-му з ініціативи обласної письменницької організації набула статусу Всеукраїнської, а в 2016 році стала Міжнародною премією в галузях літератури й публіцистики імені Уласа Самчука.
Ліля КОСТИШИН
