Надія Маслікова. Вірші

0
400

Революція? Заколот? Бунт? Звичний стан новорічний.

Чи то свято, чи крах сподівань, все змішалось в одне.

З дня у день, з року в рік, із сторіччя в майбутнє сторіччя

Шлях поразок та шлях перемог кожен з нас перетне.

 

По гірляндах ведуть, у буремні міста заганяють,

Як вовкам прапорці, так для нас вздовж доріг світляки.

Наші янголи й демони скиглять на плечах й не знають

Як тремтить у руці камінь, той, що полине в віки,

 

Як тремтить, як горить, як він тисне долоню сумлінням,

Як розріже він сумнівом лінію мого життя.

І нещадно кровить непомітний перетин двох ліній:

Долі власної й долі країни… а камені стрімко летять

 

Із глибин, з серцевин, із завмерлої волі, до сказу,

Бо, либонь, у мені промовляє сипучий надлом.

Справа вже за малим – подолати свій страх і відразу

Ту гірлянду вогнів розірвати усім кагалом.

 

Осоружні ліхтарики гаснуть від вітру та диму. 

Їх замінять коктейлі – гранати в руках вогняні.

Разом… натиск… удар… і долоня отримує стигму.

То чи вигорить? Я бачу знову рядами вогні.

 

Нова доба: поезія з фідбеком

 

 

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я