Революція? Заколот? Бунт? Звичний стан новорічний.
Чи то свято, чи крах сподівань, все змішалось в одне.
З дня у день, з року в рік, із сторіччя в майбутнє сторіччя
Шлях поразок та шлях перемог кожен з нас перетне.
По гірляндах ведуть, у буремні міста заганяють,
Як вовкам прапорці, так для нас вздовж доріг світляки.
Наші янголи й демони скиглять на плечах й не знають
Як тремтить у руці камінь, той, що полине в віки,
Як тремтить, як горить, як він тисне долоню сумлінням,
Як розріже він сумнівом лінію мого життя.
І нещадно кровить непомітний перетин двох ліній:
Долі власної й долі країни… а камені стрімко летять
Із глибин, з серцевин, із завмерлої волі, до сказу,
Бо, либонь, у мені промовляє сипучий надлом.
Справа вже за малим – подолати свій страх і відразу
Ту гірлянду вогнів розірвати усім кагалом.
Осоружні ліхтарики гаснуть від вітру та диму.
Їх замінять коктейлі – гранати в руках вогняні.
Разом… натиск… удар… і долоня отримує стигму.
То чи вигорить? Я бачу знову рядами вогні.
