Шереш Лілія Ганна
Танення
Я лежу між дерев, що утворюють ванну,
чую, як господь питає, ну що буде
з твоїми щоденниками, коли ти помреш,
лунає голос його порожнистий,
можливо, аби я могла зосередитися,
але ні, на жаль, я без кінця думаю про тебе, про те, що
між моїми руками ти розтанеш мов сніг,
і я не в силі вплинути на цю відлигу.
Відчуваю, він помічає мою глухоту, помічає,
що тобою переповнено всі напрямки, ще раз
безнадійно запитує, чи я думала
про те, що буде з моїми щоденниками, коли я помру,
потім повільно, з втомленою посмішкою поразки,
відлітає, м’яко його крила ковзають по бетону –
тебе навівають, туман, що огортає мою душу.
Seres Lili Hanna
Olvadás
Dézsába állított fák között fekszem,
hallom, ahogy a jóisten azt kérdi, na mi lesz
a naplóiddal, ha meghalsz, hallom, hogy odvas
a hangja, hátha úgy jobban figyelek, de nem,
sajnos végig rád gondolok, arra, hogy
kezeim közt szétmálló hócseppekké leszel,
és én nem tudok parancsolni az olvadásnak.
Hallom, hogy észreveszi süket füleimet, észre,
hogy te tömíted el a járatokat, még egyszer
erőtlenül felteszi a kérdést, vajon gondoltam-e
arra, mi lesz a naplóimmal, ha meghalok,
aztán lassan, fáradt mosolyú kudarccal
elindul, szárnya puhán karistolja a betont –
téged ver fel, a lelkemre rakódott párát.
Голмоі Томаш
Твоїм голосом звучить
Мільярди років мандрувала
та сила, що з твоїм язиком
народила слово,
(а зі слова – любов)
тож обережно
висловлюйся
бо твоїм голосом звучить старий Всесвіт
для майбутніх зірок
мудро грайся словами-
недоріками своєї божественної мови.
Halmai Tamás
Hangodon szól
Milliárd évig vándorolt
az az erő hogy nyelveden
mondat legyen
(és a mondatból szerelem)
vigyázatosan pártfogold
a szavak felekezetét
hangodon szól egy régi kozmosz
az eljövendő csillagokhoz
bölcsen bolondozz
dadogásod istenbeszéd
Ладік Каталін
Цикада
І ось, почувши мелодію, стала залежною від неї.
А печаль чекала, кружляючи вгорі, мов навіжена.
З гарячого каміння, з гілок обвуглених ялин
пила вона сон.
Нарешті розколовся часопростір.
Та печаль ще попереду.
Ти в камінні? Мені відшукати.
Ти в гілляччі? Мені наздогнати.
В моїй смерті? Та краще б не знати.
Ladik Katalin
Kabóca
Most, hogy megismerte a dallamot, rabja lett.
A bánat pedig várta, mintegy körözött fölötte.
Ő forró kövekről, üszkös fenyők törzséről
itta az álmot.
Akkor felhasadt a téridő-szövedék.
A bánat még mindig várta.
Kőben vagy? Kereslek.
Fában vagy? Utolérlek.
A halálomban vagy? Meg nem ismerlek.
Гийтварі Андрея
Сон
Того, хто зіщулився під ковдрою,
ліжко налаштовує на зрілість, але не знаю, чиє це випростане у далекі світанки
і ночами підбите лоно;
куди тягнуться руки й ноги,
до кого веде пуповина,
все це спить неспокійно, самоусвідомлюючись
чи віддаляючись у безмежжі,
ширяючи десь у космічному просторі,
який нещодавно здавався близьким,
проте розкриється насінням хаосу,
вивергне із себе, а тоді обійме
подушкова тиша, і якщо все в мені
і я в усьому, під ковдрою простору розчинюся.
Hétvári Andrea
Álom
Paplan alatt összegömbölyödve
érlel az ágy, bár nem tudom, kié
a távolodó nappalokba hajló
és éjszakákkal bélelt anyaméh,
merre nyúlnak karok és a lábak,
kihez vezet a köldökzsinór,
tekeredve is tudja önmagát
vagy önmaga is lebeg valahol
távolodva csillagközi térben,
amiről eddig azt hittük, közel,
kitágul, mint az őskáosz maga,
kilök magából, aztán átölel
a párnacsend, s ha minden egyben van,
e paplanűrben feloldom magam.
Переклала з угорської Наталія Бельченко
