місяць куйовдиться в озері
вимиває щоки засльозені
що ж ти місяцю вурдишся, шибеник?
спав з лиця ніби хапнув біса
хто тебе із води вичерпне
вимолить знов повісить
з під завіси набрякне синім
моє слово до тебе й згодом
переродиться виїсть кокон
стане сам собі сяйним сином.
що ж ти місяцю гостришся вістрячком?
сам собі байстрюком і відгуком
хто тебе відгодує римою
якщо я у руках не втримаю
з серця вийнята
усі ріки зміліли – вода
сходить глибоко в землю
і стара і надірвана гребля
відчуває себе поза болю —
пуста
їй шкода, їй шкода, їй шкода
що не стримує більше не ні краплі
що широкі плечі її гойда
і вона розгойдується, як чапля
але не зліта
ненаповнена — ні до чого –
це пустий остогидлий кухоль
це душа без тривожного і святого
тільки дмухни
лискучі і пружні рухи
у келиху озера плюхає
велика незряча риба
із гострим обтріпаним сріблом
— надірваної луски
і де ти ту воду надибав?
і як її переплести?
пий з мого ока сірого
пий і ставай рибою
ситою дівою
в лігві води
пий з мого ока замшілого
пий води відсирілої
пий ніч від спраги зчорніла
куди ти підеш старий?
куди ти підеш старий?
твій хребет став риб’ячим
я ламаю легко такі хребти
тільки гляну сліпучим
поглядом
з під важкої води
лискучі і пружні рухи
з ненародженої глибини
у келиху озера плюхають
живі або неживі
сріблясті рибини
дві
ящірка у моїй душі неспокійна
куйовдиться думає
що буває з ящірками на війнах
чи вона вільна
чи хатина її не завалиться
під тиском інформаційним
ящірко ящірко дай мені спокій
світ навколо сипкий кривобокий
і пророків на кожному кроці
сто копій
ще й твої наскоки
ящірка у моїй душі напівсохла
думає господи та за стільки років
чому я не вийшла у передпокій
не виповзла з рота
не спаслася бігством
я знайшла б собі іншу душу
не таку жорстоку
ящірко ящірко дай мені спокій
Повзу, плавні минаю.
Я змій, я випуклий корч обіймаю
своїм холодним
і ніжним тілом.
Якби я знав, куди мені треба.
Намулений ранок пахне зіллям.
Якби я знав, що повзу на смерть,
я не скидував би сто шкір.
Я не їв би тих мишей,
не спокушав би Єви.
Але хааащщі
згортаються як і думки змія.
Якого розрубить лопатою
Переляканий вусмерть дід.
Анна Дадика
