Поезія Тетяни Ліри

0
33

Продовжуємо знайомитися з молодими авторами. Сьогодні до Вашої уваги поезія Тетяни Ліри, місто Суми 

 

Цей дощ – немовля, він іще не навчився ходити,

Дрімає у хмарі, муркоче, мов кіт, і не йде…

Від літа щось є в нім – таке пломінке й соковите,

В нім є щось від сонця – таке золоте-золоте.

 

Він хоче у мандри небесним туристом на землю,

Так прагне свободи, розправлених крил на льоту,

За вітром помчатись нестримано, живо, шалено!

Питається в неба: «Коли уже я підросту?»…

 

***

 

Той дощ кипів для нас міцним окропом,

Не йшов, а біг, і біг, і палахтів…

Захекався… так мчатися галопом,

Стрибнув на поцілунок – і…зомлів!

Той дощ зомлів – така між нами ніжність,

Погляну в небо – бачу сім небес!

Дивлюсь тобі у вічі – в кару вічність,

Воскресло сонце – хто б тут не воскрес?!

Солодка вата хмар безоднекрилих

І непритомність щирого дощу;

Нас у коханні літо зачинило

Й кричить-шепоче: «Ні. Не відпущу…»

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я