38. Олена Рєпіна. Септуаґінта

1

«Чи довго ви будете скакати
на двох галузках?»
1Царів. 18:21

Гора Кармел. Пророк Ілля – один.
І майже тисяча жерців Астарти і Ваала.
Вони вже кільканадцять тут годин
Кричать і моляться, та хоч би крапля впала.
Нема дощу, потріскала земля
Через гріхи народу – без врожаю,
І на руках конає немовля,
Але народ і далі зволікає.
– Чого примовкли? Ось він – ваш Ваал!
Гукайте дужче, може ліг спочити? –
Пророк Ілля, як кремінь і метал,
Бо як інакше цей народ навчити:
Замкнув Всевишній небо на три роки,
А їм – чужі боги й невивчені уроки.

Не сотвори собі кумира – не згріши,
Бо душу стомлену удвічі легше звести,
Не вір ілюзіям, Ваал таки мовчить,
А право вибору – то наш одвічний хрестик:
Жерці пускають дим, народ пливе в тумані –
Нове – воно в тобі – не на екрані.


«… і назвуть Йому Ймення Еммануїл,
що в перекладі є: З нами Бог»
Євангеліє від Матвія, 1:23

Якби Ти створив мене пташкою,
Мій внутрішній навігатор
Повів би мене за Екватор
І знов повернув би додому,
І так би – сто весен по тому.

Якби Ти створив мене бджілкою,
Мій внутрішній компас –
Навіть після польоту в космос –
Спрямував би до вулика-хатки
Із зоряним пилом на лапках.

Якби Ти створив мене рибиною,
Мій внутрішній фільтр
Вловив би попутній вітер,
Знайшов би Гольфстримові води
І привів би назад, за будь-якої погоди.

Ані пташкою, ані бджілкою, ані рибиною –
Ти створив мене, Боже, людиною…

Я згубила Екватор, зламала компас,
Заплила в чужі води
І схибила на манівці,
Я – твердої породи,
Неслухняний ґлимей*
У Твоїй благодатній руці
Мені замало неба, замілко в морі,
Затісно на Землі і самотньо у Всесвіті –
ХХІ століття надворі,
А я ніби пропала безвісти…

Ти не повчав, не розказував довго, як треба,
Не нарікав, що у нас тут – слабке покриття –
Ти просто зійшов із неба,
Щоб прожити пліч-опліч
Коротке людське життя.

*Ґлимей – клейка глина


«І одного перехожого, що з поля
вертався, Симона Кірінеянина,…
змусили, щоб хреста Йому ніс.»
Євангеліє від Марка 16: 21

Божий Сину, що покірно, як Агнець, ідеш до страти,
І важкого хреста після ночі страждань несеш,
Де ж ті учні, що мали б з Тобою цей шлях долати?
Побратими, заради яких під хрестом падеш?

Слава Богу, що Симон зустрівся Тобі на путі,
Цей язичник святий, простий землероб з Кіренеї,
І хоч він не впізнав, що Ти Бог во плоті –
Він, і працею зморений, не відрікся від ноші Твоєї…

Я стою на Голгофі і здаю на сумління тест –
Хто я – учні чи Симон, що поміг Тобі нести хрест?

Олена Рєпіна

Україна, м.Чернівці

Прокоментуєте?

1 КОМЕНТАР

Добавить комментарий для Нова доба: лонг-лист конкурсу! | НСПУ Скасувати відповідь

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я