непрочитані книги
волають до неба
про несправедливість
дарма
некохані люди
ідуть вулицями
вервечками
потоками
мовчать
їх також ніхто не хоче прочитати
вони нецікаві нікому
крім ангелів
і крадіїв
Статус-кво
Хочу бути кицькою
яка
гуляє собі
як знає
Та на відкритих дахах
холодно і самотньо
вітру бляшане відлуння
в долині
гавкає
пес
Зіткане з зірок нічне склепіння.
Балкон,
і поруч – твій подих.
І келих тиші,
келих самообману.
І кілька крапель мудрості на дні…
Мудрості? Справді?
Ні.
Тільки віри
в чудове,
в дивне.
Боже,
дай цієї віри
мені.
Наталя Лапіна
Україна, Черкаси
Прокоментуєте?
[…] Наталя Лапіна. Інтертекстуальний полілог […]