Узимку 1899 року Лесю Українку оперували в Берліні. Різали хвору ногу. Тривалий час вона могла тільки лежати. Писати лежачи було складно: терпли й боліли руки. Тому вона читала.В одному з коротеньких листів брату Михайлу Леся захоплено описувала, скільки тут, у Берліні, можна дістати й прочитати чудових книжок! Книжок, заборонених в царській Росії.Тож вона максимально використає час на лікарняному ліжку, щоб прочитати якнайбільше.Вдумайтеся: 1899 рік. Росія послідовно й продумано забороняє на своїй території книжки. Йдеться не про політичні маніфести, а про історичну, філософську, світоглядну, економічну і навіть художню літературу європейської і світової ваги.Імперія вже тоді знала, що знищити її може лише прочитана людиною книжка.
P.S. А ще Леся жалілася, як же соромно їй зізнаватися людям, що вона — піддана царської Росії.
Зі сторінки Аліни Акуленко
