1985 року наш музей поповнився колекцією унікальних та рідкісних видань, яку протягом 50 років свого життя збирав поет і перекладач Микола Терещенко. Серед експонатів була й книга невеликого формату, із картонною палітуркою, обтягнутою сірою тканиною, на титулі якої містився напис: «Мотыль: Читанка для руского народу, зложена русинами перемыскими (Письмо для науки и забавы). – У ЛьвовЬ: Коштомъ и заходомъ тов. «ПросвЬта»; Зъ друкарнЬ товариства «Имени Шевченка» подъ зарядомъ Фр. Сарницкого, 1874». Про це повідомляє museumlit.org.ua.
Альманах «Мотиль» – це видання товариства «Просвіта» – громадської організації, утвореної 1868 року у Львові з метою культурно-наукового розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної свідомості українського народу. Протягом усієї своєї діяльності Товариство відкривало друкарні, бібліотеки, книгарні, народні театри, музеї, організовувало відзначення ювілеїв відомих українських діячів, публічні читання, упорядковувало школи тощо.
З перших років свого існування «Просвіта» запровадила видання альманахів, які виходили під різними назвами — «Зоря», «Мотиль», «Ластівка», «Нива» і були спрямовані на реалізацію різносферових засад Товариства. Зокрема, у тому ж таки «Мотилі» Товариство продовжує торований шлях із формування «культу Кобзаря», а відтак альманах розпочинається віршем Т. Шевченка «Учітеся, брати мої…».
Від самого початку існування Товариства, на Установчих зборах 8 грудня 1868 р., були чітко окреслені й ідеологічні засади, що полягали в публікації текстів на церковно-релігійну тематику. Один із промовців — Н. Вахнянин — наголошував, що, оскільки народ цікавиться релігійними оповіданнями, то друковані твори повинні стосуватися насамперед біблійних тем – життєписів святих, описів чудес Пресвятої Богородиці, які необхідно пов’язати з національною історією. Саме тому на першій сторінці альманаху «Мотиль», одразу після поезії Т. Шевченка, уміщено статтю «Свята Ольга, велика княгиня руска».
На сторінках «Мотиля» також уміщено оповідання «Козацкій суд» – фрагмент «Чорної ради» П. Куліша (С. 10-19). Публікувалися в «Мотилі» і праці Кирила Селецького – українського греко-католицького священника, письменника, публіциста, активного громадського діяча, зокрема – статті «Гдещо про телеграфи» (С. 20-28) та «За дротаря cъ каньчуги и за коня, що розличнии штуки показувавъ, съ чого зновъ не для одного чоловЬка добра наука выйшла» (С. 28-39).
З «Просвітою» співпрацював Іван Наумович – галицький письменник, політик, видавець, церковний і громадський діяч, лідер галицьких русофілів. Ув альманасі надруковано кілька праць Наумовича: «О касахъ пожичковыхъ» (С. 39-50), спрямованих на підтримку матеріального становища селян, а також невелику історію в рубриці «Що то вже у насъ не діється» (С. 5-56), де автор розповідає про коваля, який зловживав спиртним і закінчив життя у страшних злиднях.
«Мотиль» налічував 64 сторінки друкованого тексту, вийшов накладом 5000 примірників. Окрім вірша Т. Шевченка на початку, решта публікацій – прозові. На обкладинці зазначена ціна – 10 крб., а на її звороті подано перелік книг, виданих товариством «Просвіта» з 1868 року, із зазначенням роздрібної та оптової ціни й тиражу. На нижній боковинці обкладинки, у верхньому лівому куті, є прямокутний фіолетовий штамп «Київ книготорг Магазин № 18», а відтак можемо припустити, що Микола Терещенко придбав книгу для своєї бібліотеки саме там.
Альманах «Мотиль», як і всі тогочасні видання «Просвіти», вийшов етимологічним правописом, а поліграфічний рівень видання був дуже низьким. Причин використання Товариством етимологічного правопису було кілька. Селяни, на яких і розраховувалися видання «Просвіти», читали церковні книги, а тому були пристосовані саме до етимологічного правопису – відповідно читацька аудиторія серед селян розширювалася. До того ж етимологія дозволяла залучити до співправці багатьох русофільських лідерів, передусім того ж таки І. Наумовича, який був доволі впертим у мовних справах.
Зав. сектором НМЛУ
Юлія Шевель
Прокоментуєте?
