Анатолій Кичинський. ВСЕ НІКОЛИ

0

Все нІколи, говоримо, все ніколи.

Навіть ніколи, кажемо, глянути вгору.

Отож-бо листя на деревах

помічаємо лиш тоді,

коли воно починає падати.

І що більше його лягає на землю,

то густіше у небі птахів,

наполоханих кольором вогню,

то частіше в поле нашого зору

потрапляють порожні гнізда,

забиті дошками навхрест вікна

та стемнілі світлини

з рідними до болю обличчями.

А листя падає, падає, падає.

І що швидше одне відлітає за вітром,

то повільніше інше пливе за водою.

Все повільніше і повільніше.

Адже під його тягарем

ріка смертельно втомлюється

і якоїсь миті зупиняється перепочити,

даруючи нам рідкісну нагоду

ввійти у неї, в одну й ту саму,

як мінімум — двічі.

Але ж нам усе ніколи.

То ніколи вгору глянути,

то ніколи під ноги подивитися.

Йдемо, спіткаючись на рівному місці,

і раптом опиняємося

по коліна в березневих калюжах,

і дивуємось, Як ми могли не помітити

ні снігу зокрема, ні зими взагалі.

Стоїмо серед талого снігу,

а замерзлі іще напрИкінці осені

і нарешті відталі сльози горобців

лікують ринвам наших домівок

простуджені гортані з їхніми

напіватрофованими голосовими зв’Язками

і в супроводі всепереможного цвірінькання,

імітуючи звуки друкарських машинок,

видзьобують на асфальті тексти

обвинувального акта і смертного вироку

холоду й голоду.

Пора б і нам відігрітися, але ж ніколи,

бо глина, яку ми під нігтями

несемо із цвинтаря,

ніколи не буває теплою.

Ковтаємо на голодний шлунок

чорну каву безсонних ночей,

оскільки вже і спати ніколи,

тоді як можна було б, але ж ніколи,

посидіти біля нічного вогнища над рікою,

пересипаючи з долоні в долоню

мікроскопічні гвинтики піщаного годинника,

діждатись останнього подиху

вмираючого полум’я

і деякий час відчувати різницю

між шипінням гадюк у траві

і шипінням сліз на жаринах.

А потім, діждавшись ранку,

дивитись на сад над рікою

і пересвідчуватись на власні очі,

що солов’їне тьохкання у ньому

такого ж мінливого кольору, як і він.

І нікУди більше не поспішати.

Анатолій Кичинський


Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я