«Ось вона! Антологія сучасної поезії «Молоді голоси»! Перша презентація відбулася в Тернополі на Всеукраїнському фестивалі «Ї». Дякую всім причетним! Видавцю Володимиру Погорецькому, художниці Олені Завітайло, організатору фестивалю Юрію Матевощуку і всім авторам, які були з нами. Основна презентація відбудеться за кілька тижнів у Києві. Вітаю всіх причетних із цією подією!» — на такій хвилююче піднесеній ноті письменниця Юлія Бережко-Камінська повідомила своїх підписників у ФБ.
Мені пощастило бути присутньою на цій події, яка відбувалась у Тернопільському академічному обласному українському драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка.
Фото з мережі Інтернет
Це спільний проєкт молодіжної літературної платформи НСПУ «Кабінет молодого автора» та редакції часопису «Золота пектораль». Він приурочений 30-ій річниці створення Національної спілки письменників України. Тут представлені вірші понад 80-ти молодих українських поетів, більшість із яких уже відома шанувальникам сучасної вітчизняної поезії. Серед них – сестри Лілія та Ольга Бомки із села Лідихів на Тернопіллі (живуть у Львові), тернополянка Ольга Атаманчук (НСПУ). Власне, її поезія й відкриває цей шляхетний і добротний манускрипт, за яким колосальна (невидима) праця упорядниці Юлії Бережко-Камінської (350 заявок з усіх куточків України – 2,5 тисячі віршів!!!). «Чудовою знахідкою стала співпраця з молодою художницею (і, до слова, прекрасним прозаїком) Оленою Завітайло. Це її роботи перетворили деякі сторінки антології мало не на листівки, додали книзі ошатності та неповторності… Колись деякі імена, представлені в «Молодих голосах», будуть серед класиків української літератури, адже вони вже ростуть, піднімаються перед вашими очима, і їхній високий час теж обов’язково прийде. Тож вдивляйтеся, слідкуйте за їхнім поступом, підтримуйте і вірте в них!» – написала у вступному слові упорядник, секретар НСПУ по роботі з молодими авторами Юлія Бережко-Камінська.
Фото з мережі Інтернет
До слова, мотто книги – вірш іще однієї тернополянки (щоправда, колишньої), а нині – львів’янки, української поетеси Мар’яни Савки. Ось як відповіла вона уявному читачеві на питання: «Що таке вірші?»
«… це те, що не має господаря/ не має домівки/ постійно у мандрах/ те, що розриває і зраджує/ те, що давить у горлі/ те, що кричить/ як птаха, як породілля/ те, що вмирає і воскресає/ те, що не дає померти…».
Валентина Семеняк
Прокоментуєте?
