Коли завершиться війна
І змиє дощ її жахіття,
Коли народна борона
Згребе в яри московське сміття.
Коли за наші рубежі
Ми виб’ємо полки ворожі, —
То станем міцно на межі,
Помолимось:
— Спасибі, Боже!
А поки – в бій ідуть сини,
Кремлівські орди зупиняють,
Державу, в полум’ї війни,
Своїм життям оберігають.
Вони стоять, немов граніт,
А на знаменах – честь і слава.
За ними весь козацький рід
І мужність князя Святослава.
… Загроза й світові пече!
Щоб край наш був, як зірка рання, —
Ми стали всі – плече в плече!
Щоб ця війна …
була остання!
Прокоментуєте?
