Голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович узяв участь в онлайн-дискусії, присвяченій 35-им роковинам Чорнобильської катастрофи на полях Генасамблеї ООН. Про це повідомляє uinp.gov.ua.
У дискусії взяли участь професор української історії та директор Українського наукового інституту Гарвардського університету Сергій Плохій та професорка Ольга Бертелсен із Коледжу безпеки та розвідки Ембрі-Ріддл (США). Подія відбулася перед спеціальним комеморативним засіданням Генеральної Асамблеї ООН, присвяченим 35-м роковинам Чорнобильської катастрофи.
Організаторами заходу стали Український Інститут, Міністерство закордонних справ України, Постійне представництво України при ООН, Український інститут та благодійна організація «Razom for Ukraine».
Під час дискусії, голова УІНП презентував двотомну збірку документів КДБ щодо події Чорнобильської катастрофи: «Чорнобильське досьє КҐБ». Книгу видав Український інститут національної пам’яті спільно з Архівом СБУ та Інститутом історії України НАН.
«Пам’ять про Чорнобиль є живою, складною, однак зцілющою для світу. З нею складно працювати, бо вона так само емоційна і суб’єктивна, але ще живі свідки та учасники подій, які допомагають виносити з неї уроки. Український уряд, громадські організації, науковці та окремі ентузіасти роблять багато, щоб зберегти цю пам’ять через усноісторичні проєкти, документальні фільми, видання книг, мистецькі виставки. І це те, що контрастує з радянським тоталітаризмом. Це ще один фронт демократії, де Україна, навіть не маючи часто вдосталь ресурсів для найнеобхіднішого, знаходить сили для опрацювання цієї історії, для відновлення правди про події 35-річної давнини, про називання речей своїми іменами, про відновлення прав людей, які постраждали. Це наш внесок у глобальний доступ до правди. Але ми також вдячні тим, хто допомагає і сприяє — це неоціненно», – зауважив Дробович.
Також голова УІНП висловив думку, що «Чорнобиль має перестати бути зоною відчуження, а стати простором відродження та відновлення. Це історія про майбутнє, простір можливостей для науковців із різних царин (біологія, екологія, соціологія), для митців, для інженерів, фахівців з енергетики та майбутніх урбаністів. Лише від сміливості наших мрій і здатності повірити в майбутнє залежить те, чим стане ця територія за покоління-два, а також великою мірою те, чи повториться подібне у майбутньому».
«Якщо ми подивимося на минуле, то АЕС імені Леніна в рамці Радянського союзу асоціюється з катастрофою, брехнею, безвідповідальністю, ізоляціонізмом, практиками приховування тоталітарних спецслужб, невинними жертвами та страхом. Україна опрацьовує цю складну спадщину і поступово Чорнобильська АЕС у світі набуває нових конотацій — місце відновлення природи, простір творення, локація де розміщені передові інженерні творіння, майданчик співпраці багатьох народів, інноваційна туристична дестинація. Це складний процес який потребує часу, але завдяки таким заходам, як цей, шанси на успіх більші», – резюмував Дробович.
Зі збіркою документів КДБ щодо події Чорнобильської катастрофи: «Чорнобильське досьє КҐБ» можна ознайомитись: перший том; другий том.
Прокоментуєте?
