Ду Фу. Виїжджаю із міста-форту (дев’ять віршів)
VII
Зійшли війська на височінь.
Ось-ось народить небо сніг.
Мчу верхи на коні, мов вихор.
На жаских перевертах круч,
встромивши пальці в кригу,
каміння зимне обхопив рукою.
Коли додому повернемось?
Минув вже місяць, але в Хань
ще й досі будуємо Великий мур.
На південь линуть сутінкові хмари.
До них торкнутися незмога,
хоч споглядаю їхній лет.
Ще раз відвідав свого друга генерала Хе (5-ть віршів)
II
Дощ у горах.
Там ще й досі діжки п’янкого вина.
Десь у пісках,
у Шеньяні, нерушно стоять лежаки.
Ворон обороняє
своїх пташенят тих, що упали з гнізда.
Пес зустрічає
давніх гостей – їх прихистили на ніч.
Шовкові хмари тонкі
ковдрою впали на жадеїтовий храм,
схили гірські Хуан-цзі
скупались в лазурі безхмарних небес.
Ступають ноги мої
по стежині, проходжу повз живопліт.
Блаженство самоти —
то для відлюдника раювання навік.
4.4 Місячна ніч
Цієї ночі місяць над Фучжоу* зійшов і
у жіночій спальні із ним віч-на-віч ти.
Мої кохані діти** від мене вдалині
в розвагах Чан’ань не згадують вони.
А завитки волосся в росі запашної імли,
у чистому сіянні змерзли плечі з яшми.
За ширмою шукаєш ти розради у пустоти.
Коли осушить місяць сльозин обох сліди?
* Ду Фу залишив свою сім’ю у Фучжоу. Сюди, незабаром, із Чан’аню прийшли війська бунтівників генерала Ань Лушаня. Правитель Су-цзун зайняв трон у Китаї в 756 році та намагався отримати підтримку. Точно невідомо, що сталося перед тим, як Ду Фу написав даний вірш. Поет перебував у Чан’ані, котрий був в облозі у бунтівників, восени. Можливо, його захопили у полон і відправили у Чан’ань, але його не тримали в неволі до кінця війни, він також міг вільно переміщатися по місту.
** Залишивши дітей та дружину у Фучжоу, Ду Фу повернувся до Чан’аню.
Переклад із китайської Олени Гамурарь
Джерело: litgazeta.com.ua.
