97-річна психологиня Едіт Еґер випустила нову книжку «Балерина з Аушвіца» — вже третю в її письменницькому доробку.
Про це стало відомо з Instagram авторки.
«Ми любимо тебе, Еді, і не можемо дочекатися, коли світ прочитає цю дивовижну й зворушливу нову книгу!» — пише команда психологині.
Зазначають, що шанувальники Едіт Еґер можуть отримати безкоштовний доступ до перших двох розділів новинки, залишивши коментар «Ballerina» під цим дописом.
Що відомо про Едіт Еґер
Едіт Єва Еґер — американська психологиня угорського походження.
Народилася 29 вересня 1927 року в родині євреїв. Її рідне місто Кошице з 1938 року належало Угорщині, тож у дитинстві Едіт була членкинею олімпійської збірної Угорщини зі спортивної гімнастики. Спортивна кар’єра обірвалася, коли угорський уряд ухвалив нові антиєврейські закони у 1942 році: дівчинку виключили з команди.
Також в Едіт було дві сестри: Клара грала на скрипці, а Маґда була піаністкою.
Після німецької окупації Угорщини, у березні 1944 року сімнадцятирічна Едіт із сім’єю вимушено жили в гетто. У квітні вони протягом місяця мешкали на цегельному заводі разом із 12 тисячами інших євреїв.
У травні того ж року їх депортували до Аушвіца (Освенцима). Матір Едіт відправив до газової камери Йозеф Менґеле — офіцер Ваффен-СС та німецький лікар, який проводив смертоносні експерименти над в’язнями концтабору. Саму ж Едіт Менґеле того вечора змусив танцювати для нього в казармі. У мемуарах психологиня розповідає, що отримала за це кусень хліба, яким поділилася з іншими ув’язненими дівчатами.
Едіт Еґер стверджує, що була в багатьох таборах — зокрема, в Ґунскірхені, куди її разом з сестрою відправили маршем смерті. Так називалися примусова хода ув’язнених на великі відстані, під час якої охоронці знущалися з них, а часто й убивали. Сестри Еґер тоді пройшли 55 кілометрів.
Умови в самому Ґунскірхені були настільки жахливими, що Еґер доводилося їсти траву, щоб не померти з голоду. Деякі інші в’язні вдавалися до канібалізму. Едіт згадувала, що коли американські військові звільнили табір у травні 1945 року, її залишили лежати серед трупів — аж поки один солдат не помітив, що дівчинка ще жива. Тоді вона важила 32 кілограми й мала зламану спину, страждала на черевний тиф, пневмонію та плеврит.
Після одужання сестри Едіт та Маґда повернулися у Кошице, де возз’єдналися з Кларою. Батьки, бабуся й дідусь, а також наречений Едіт, Ерік, не пережили Голокост.
У 1946-му Едіт вийшла заміж за Белу Еґера: вони познайомилися, коли жінка проходила лікування в диспансері в Татрах. Він теж виявився вцілілим євреєм — під час війни приєднався до партизанів. У 1949 році подружжя з донькою емігрувало до США через погрози з боку комуністів.
В Америці Едіт страждала від непрожитої травми — і навіть уникала обговорення воєнного досвіду зі своїми трьома дітьми. Якось жінці трапилася книга Віктора Франкла «Людина у пошуках справжнього сенсу»: після цього Едіт познайомилася з Франклом та зважилася піти зі своєю проблемою в психотерапію.
У 1969-му Еґер здобула диплом бакалаврки з психології в Техаському університеті в Ель-Пасо. Протягом кількох років вона працювала вчителькою соціології у місцевій школі, а в 1972-му стала вчителькою року серед учителів психології в Ель-Пасо. Ще через два роки здобула магістерський ступінь з освітньої психології в тому ж університеті.
У 2017 році Едіт Еґер опублікувала свої мемуари під назвою «Вибір», які стали міжнародним бестселером. А друга книжка «Дар — 14 уроків, які врятують ваше життя» вийшла у 2020 році. В українському перекладі обидві видав «Книголав» у 2020 та 2022 роках відповідно.
