У Москві 11 лютого 1852-го український письменник Микола Гоголь спалив чистовий рукопис другого тому свого роману «Мертві душі». Збережені глави другого тому «Мертвих душ» видали у повному зборі творів Гоголя влітку 1855-го.
Микола Гоголь родом із села Сорочинці – тепер Миргородський район на Полтавщині. Навчався у Ніжині, виступав у студентському театрі як актор і режисер-постановник. 19-річним вступив на державну службу в Департамент уділів в Петербурзі. Через рік почав публікувати повісті з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки». Написав понад 100 повістей, п’єс та романів. Після прем’єри комедійної п’єси «Ревізор» 1836-го Гоголь став популярним і впізнаваним письменником. Невдовзі виїхав на за кордон, відвідав Німеччину, Швейцарію, Францію, Італію. В Італії на початку 1835-го почав роботу над «Мертвими душами». Читав уривки на світських вечорах у Москві та Санкт-Петербурзі і знову їхав за кордон дописувати.
За сім років вийшов перший том під назвою «Пригоди Чичикова, або Мертві душі, поема М. В. Гоголя». Авантюрист Павло Іванович Чичиков, який видає себе за поміщика, мандруючи Росією, стикається з людськими вадами. Його основна мета — скуповування або безоплатне придбання померлих селян, які ще вважалися живими у місцевих поміщиків. Головний герой так намагається розбагатіти.
У другому томі «Мертвих душ» автор сподівався зобразити зовсім інших персонажів — доброчесних, світлих, благородних. Планував написати і третю книгу. Чотири останніх роки свого життя письменник прожив у Москві, у будинку на Нікітському бульварі. Його запросив граф Олександр Толстой, із яким він листувався. Письменник багато молився і часто гуляв. Був до себе дуже вимогливим і говорив, що «справа моя — це література, справа моя — душа». Другий том «Мертвих душ» був уже майже завершений, залишилося лише відредагувати кілька останніх глав. Дослідники й донині висувають найрізноманітніші версії вчинку Гоголя. Одна з них — письменник знищив редакцію роману тому, що вона йому просто не сподобалася.
Наступного дня після спалення Гоголь оголосив, що починає постити. Незабаром відмовився взагалі від їжі. Лежав на дивані чи сидів в кріслі, молився і спав. Лікарі не знайшли у Гоголя жодної хвороби. Консиліум за кілька днів наважився на примусове лікування Гоголя. Вирішили, що в нього менінгіт — запалення оболонки мозку. Хворого насильно посадили в гарячу ванну, голову стали обливати крижаною водою. До носа приставили 8 п’явок, щоб посилити носову кровотечу. Надвечір він упав у безпам’ятство, а на ранок 21 лютого помер від фізичного виснаження.
Його відспівали та прощалися у храмі святої мучениці Тетяни, похований на цвинтарі Данилова монастиря в Москві. Чорнові рукописи чотирьох розділів другого тому виявили після ревізії паперів письменника, опечатаних після смерті.
Ольга Васьків
Ілюстрація — «Самоспалення Гоголя», Ілля Рєпін, 1909.
Прокоментуєте?
