…Пам’ять – вона не тлінна. Ось і на цей раз було саме так. Творчий колектив Миколаївського академічного українського театру драми та музичної комедії присвятив другим роковинам літературно-музичний реквієм «Стихії поета» пам’яті Дмитра Кременя – поета, Шевченківського лауреата, заслуженого діяча мистецтв України.
Сценарний план першої в Україні професійної вистави напрочуд місткий: фотолітопис життя і творчості, відомості про рід Кременів, починаючи з 1708 року, десятки віршів та пісень Тетяни Ярової та Анатолія Миронова у виконанні провідних українських акторів, покладених на слова Дмитра Кременя, хореографічна пластика артистів балету.
Присутні у залі, а це були рідні поета, колеги по перу – письменники МОО НСПУ, діячі культури і мистецтва, освітяни та студенти, творча інтелігенція й просвітяни оплесками зустріли наймолодшу учасницю дійства – онучку поета – Мирославу. Разом із татом вона, стоячи на сцені театру, прочитала вірш дідуся «Моя вулиця».
Певна, що «Стихії поета» за творчістю Дмитра Кременя можна показувати в театрах України.
Письменники Миколаївської обласної організації НСПУ сподіваються, що найбільша книгозбірня області буде носити ім’я видатного поета сучасності. Також порушуємо питання занесення імені Дмитра Кременя до Фонду національної скарбниці світової літератури ЮНЕСКО та про започаткування всеукраїнської премії його імені.
Пророчими зараз сприймаються слова його поезії:
Промине і слава, і неслава…
Але я ніколи не помру,
Лиш полину – білим пароплавом,
Білим пароплавом по Дніпру…
Віра Марущак, голова Миколаївської ОО НСПУ
Прокоментуєте?
