Імена репресованих футуристів повертаються в культурний контекст

0
759

20 квітня відбулася літературна онлайн-конференція «Ми перемогли всі стихії й дощі», присвячена пам’яті репресованих письменників-футуристів.

Про це повідомляє golos.com.ua.

Імена найвідоміших представників українського футуризму, поетів Михайля Семенка, Миколи Скуби, Олекси Влизька, Гео Шкурупія, знищених сталінським режимом, іще в 30-ті роки минулого століття штучно вилучено з історії літератури, а їхні твори — знищено або ж зберігалися в спецхранах під пильним оком КДБ. До сучасного читача вони повертаються через дослідження істориків і літературознавців, що отримали доступ до раніше закритих архівів радянських спецслужб. Серед дослідників життя і творчості українських футуристів і Тетяна Шептицька, заступник генерального директора з наукової роботи Національно-культурного заповідника «Биківнянські могили», один з ініціаторів літературно-мистецького онлайн-заходу «Ми перемогли всі стихії й дощі», присвяченого пам’яті репресованих письменників-футуристів, що знайшли останній прихисток у Биківні, на колишній спецділянці НКВС. Серед організаторів та учасників заходу також директор видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків, письменники Сергій Пантюк і Вано Крюгер, активістки Літературної майстерні «Божевільні риби».

Час проведення літературної онлайн-конференції вибрано не випадково — 20 квітня 1903 року народився Гео Шкурупій, поет і прозаїк, редактор, сценарист, твори якого друкувалися в часописах, газетах і альманахах «Вир революції», «Семафор у майбутнє», «Життя і революція», «Шляхи мистецтва», «Червоний шлях» та інших; 26 квітня 1937 року заарештовано лідера українського футуризму Михайля Семенка.

«Українські футуристи — знакова група митців», — наголошує Тетяна Шептицька. Дослідники зазначають, що хоча футуристи не мали такої видатної позиції в українській літературі, як неокласики чи символісти, проте вони збагатили поезію новим звучанням, темами, формами, експериментаторством.

Михайль Семенко, родом із села Кибинці Миргородського повіту на Полтавщині, ще у 1914-му видав свої збірки «Дерзання» і «Кверофутуризм», а за роки революції ще вісім збірок, був засновником низки українських футуристичних угруповань та журналів, зокрема журналу «Нова генерація» (1928—1930). На його сторінках друкувався художник-авангардист, засновник супрематизму Казимир Малевич, пропагувалися модерні західноєвропейські напрями — сюрреалізм, дадаїзм, що суперечило радянській літературній концепції. Під тиском більшовицької ідеології й офіційної критики журнал змушений був стати трибуною «пролетарського мистецтва».

«Футуризм не був відверто антирадянським, ворожим до тієї дійсності, яку вони (митці. — Авт.) спостерігали, навпаки, його представники захоплювалися індустріалізацією, фабриками, заводами, промисловим зростанням. Ось вона, радянська республіка, вона ніби зростає! — каже Тетяна Шептицька. — І радянська влада хотіла використати українських митців для своєї легітимізації, щоб остаточно взяти контроль над Україною і переконати західний світ у тому, що Україна в безпеці і спокійно існує у форматі Радянського Союзу. У літературного критика Фелікса Якубовського, який так само був розстріляний у вересні 1937-го і так само спочиває в Биківні, є згадки про те, що футуризм був корисний, щоб «нищити класові впливи і розчищати новий шлях».

Український футуризм розвивався в європейському дусі, демонстрував чудові зразки оригінальних текстів і тому не мав майбутнього в радянській тоталітарній державі. І хоча футуристи мусили доводити вірність владі й почали писати на теми, які вимагала партія — про колективізацію, п’ятирічки, героїв соціалістичної праці, — їхню долю визначив колективний комісар у шкірянці.

За три дні до арешту, 23 квітня 1937 року, Михайль Семенко, який мешкав у Харкові, провів у Києві творчий вечір. Для його арешту підготували два ордери — харківський і київський. Поета затримали в Києві, у готелі «Континенталь», що на вулиці К. Маркса, тепер Архітектора Городецького. Михайля Семенка звинуватили в участі у діяльності Української фашистської націоналістичної терористичної організації, насправді міфічної, та у плануванні замаху на секретаря ЦК КП(б)У Косіора, який мав відбутися 1 травня під час святкових заходів.

«З футуристів зробили, хоч як це химерно звучить, терористів», — наголошує Тетяна Шептицька. Вона додає, що у справах репресованих не знайдено жодних доказів чи фактів на підтвердження звинувачення, і «це демонструє цинізм і беззаконня тоталітарного режиму».

«Футуристів об’єднує не лише стильовий напрям, а й спільна доля. Усі вони були заарештовані. Михайль Семенко у квітні 37-го, Микола Скуба у вересні, тоді ж і Іван Маловічко», — каже дослідниця. Їх розстріляно в київських катівнях НКВС, тіла привезено до Биківні і в братських могилах засипано вапном.

Світлана ЧОРНА

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я