Стефан Маріан Пастушевський. Польський громадський і культурний діяч, письменник і журналіст, автор понад 30 збірок поезії та прози й антологічних видань із історії польської культури. Тривалий час брав участь у польському дисидентському демократичному русі, перебував в ув’язненні, був речником «Солідарності» у місті Бидґощ, викладав в Університеті ім. Адама Міцкевича у Познані. Депутат Першого Сейму (1991 – 1993) та понад 20 років – Ради міста Бидґощ, а в 1994–1998 був заступником міського Голови. У 1998 заснував літературний щомісячник «Акант», де виконує обов’язки секретаря редакції. Активно долучився до волонтерського руху на підтримку України.
***
бідні старі поети чіпляються за життя
пишуть премудрі вірші
забули врешті поезія зовсім не мудрість
не знання й поготів
знає вона небагато хоча розуміє
багато про неї можна сказати
і кінця-краю ніколи не буде
стрів я філософа а той уперто все пише вірші
бідний немудрий філософ
бідна замудра Софія
бідні старі поети
тендітні пальці чіпляються за папір
шкіра пергамент із жилками синіми
і видаються білою гусінню на брунатній корі пня
одного із купи пнів рятівного кола життя
бідні старі поети забули що пишуть
і пишуть
Тоді-зараз-потім
зі світлин які розглядаємо випадково
а світлини завжди розглядають таки випадково
скальпелем зішкрібаємо те що кортить нам бачити
а втім було ще дещо за мить перед тим
дещо буде й за нею
а може ще дещо і є
є напевне
формується й переміщається нічим смуга ця тисяча
барв і субстанції
в космосі
тільки не знаємо де той, хто був
а чи те що тоді вже було
на світлині
оскільки не знаємо де ми
тоді
зараз
потім
отак і стає усе колом
і нічого нема
Переклав із польської Дмитро Чистяк
Збіґнєв Збіковський. Польський письменник і культурний діяч. Після здобуття освіти з природничих наук в Опольськім університеті присвятив себе викладацькій і журналістській роботі (зокрема у знакових виданнях «Радар», «Конфронтації», «Життя», «Погляд», «Варшавський тижневик»). Як визнаний майстер репортажної форми читав авторський курс в Інституті журналістики Варшавського університету, як талановитий прозаїк був серед фіналістів Європейської літературної нагороди у 2015 р. за повість «Транспрусія». Від 2021 р. очолює варшавське відділення Товариства польських письменників. Активно долучився до волонтерського руху на підтримку України.
арамейці вигадали замало
арамейці вигадали замало слів ось чому
арамейською жінка позначає й матерію
з якої створений космос
і теплий бік людини
слово криниця це також джерело чистих вод
і неосяжна душа у глибинах
якої сяє діамант невблаганний
тоді як пиття це й поглинання і пізнавання углиб і присвоєння
буває буття одниною
жінко дай же напитись із тої криниці просте
повідомлення і справжній вірш
арамейською досі метафори не потрібні бо кожне
слово позначить і те що воно позначає та й інше і ще
дещо інше ніхто там не знає чи проза чи вірші тому що у кожній
деталі загальне а в ньому й деталь і кожен бо
вірш то і проза і кожна проза поезія
в одному простенькому реченні власне історія
творення а ще спасіння і опис
трапунку побіля криниці
не знаю чи правда
а втім це було би
чудово якби так було
інтерференція
світ що описує промінь
світла це послідовність заломлень і відбиттів
хвиль що поширились прямо-
лінійно
світло заломлене там на межі густини
змінює напрямок промінь
довжиться доки його не поглине
уже густина щонайглибша
хвиля відбита від меж тоді інтерферує
із хвилею із джерела
світло вертається
в самопізнанні
я промінь
поглинутий світом
хвиля відбита у світі
я пізнаю
світ описаний світлом
це світ простих рівнянь
немає нічого білого
ані чорного світло
авжеж не зважа
ні на кого
Переклав із польської Дмитро Чистяк
Аґнєшка Херман. Сучасна польська поетка й мисткиня. після педагогічних стдій у Варшавському університеті тривалий час працює в галузі книжкової графіки, художнього дизайну та фотомистецтва. Авторка п’яти поетичних збірок розмаїтого спектру, зокрема книжки «Тло» (2019), відзначеної Премією імені К.І.Ґалчинського; також бере активну участь у Польському товаристві хайку і долучилася до волонтерського руху на підтримку України.
Кортіло
Кортіло зібрати на твій день народження
Букети калюжниць і оберемків маків
Змішати айстри з фіалками із блаватом стокроток
Тільки забракло квітів
Кортіло привести до тебе мудрих створінь
Сумних брунастих псів кротів із вибляклим хутром
Куниць і ласок спритних завжди полохких
Тільки забракло звірів
Кортіло іще припросити усіх польових вітрів
Аби розвіяли духів лихих і страхіть
І брижилися б так чуло всі плюшеві луки
Та згинули вже і вітри
Кортіло самим нам прийти із тремом святковим
Бо стільки для тебе нас щоби врешті вдалося
Нам виспівати любов бо і голос таки повновірний
А тільки до тебе дорогою просто забракло і нас
під пісками Сахари
індіанці й аборигени у резерваціях
слов’яни і германці невдовзі теж.
Наші чоловіки вже не вміють обороняти жінок.
Жінки не хочуть псувати пуз пологами.
Забули як це битися
за кожну п’ядь землі.
Бачимо гинуть філософи наші й поети.
Великі ідеї тепер проростають у мóроці
на кволих стеблах.
Ми тільки живі завдяки нашій клавіатурі
Де слово і зведений палець
мальований усміх здаються діянням.
Навчилися убивати людську череду
не дивлячись в очі.
Без бруду без поту без журу.
Мерщій мерщій мерщій
торкаємо все в рукавичках.
Сьогодні ще ти завтра він.
У нашому домі оселяться інші.
Зі своїм Богом. Смерть нашого ж проголосили давно.
Прийдуть замовчанням незнані ще запахи й звуки.
Посадять дерева нові. Святині нові піднесуть.
Так само колись під пісками Сахари уже була цивілізація велика.
Переклав із польської Дмитро Чистяк
Прокоментуєте?
