Про літературних агентів в Україні знають переважно з американських та європейських фільмів. Попри те, що письменництвом займається чимало українців, випадки співпраці з літературним агентом поодинокі. Чому так відбувається, які реальні переваги може дати залучення менеджера і чи зміниться ситуація в цій галузі — спілкуємося із засновницею літературної агенції «Luna», організаторкою літзаходів в Україні, членкинею журі Всеукраїнського конкурсу Кабінету молодого автора НСПУ «Дебютна книжка» Юлією Бузикіною.
— Хто такий літературний агент, у чому полягає суть його роботи?
— Насамперед літературний агент — це місток між автором і видавцем. Роль агента в різних країнах залежно від умов ринку може відрізнятися, але вважається, що головне завдання цього фахівця — знайти для автора видавця на найвигідніших умовах.
В Україні ситуація з літературними агентствами має свої особливості. У нас агенти, окрім своїх прямих обов’язків, можуть багато чого робити додатково: редагувати тексти, продавати книжки, організовувати і проводити презентації, навіть частково займатися журналістською діяльністю тощо.
З огляду на ринок, я вирішила створити літературну агенцію, яка надає послуги з підтримки автора на шляху видання книги, послуги з маркетингу і просування письменника і його творів, займається менеджментом продажу книжок із сайту або сторінки автора, організацією книжкових презентацій та авторських турів.
— Вам часто доводиться пояснювати, чому автору потрібен літературний агент?
— Літагент потрібен автору як допоміжна одиниця, тому що письменник повинен творити, а всі турботи довкола видання книжки та її просування має хтось узяти на себе. В іншому випадку автор додатково повинен бути ще й юристом, маркетологом, піарником, майстром комунікації і просування себе, що насправді дуже складно. Письменник не завжди знає всі технічні тонкощі, але й не повинен їх знати, як на мене. А от його агент або менеджер забирає на себе всю комунікацію і допомагає легше орієнтуватись у всіх питаннях, виконує роль «перекладача» незрозумілих для письменника процесів. Я знаю багато людей, які чудово продають чужі бренди, і зовсім мало тих, які можуть «продавати» самих себе.
Окрім того, вважаю, що видавцям, друкарням, магазинам теж дуже вигідна наявність агентів або літературних менеджерів, таких собі «ельфів» письменника. Агенти розуміють усі тонкощі роботи кожного з гравців книжкового ринку і можуть точно, стисло та професійно й оперативно надати необхідну інформацію про письменника та його твір, на відміну від автора, який часто через суб’єктивне сприйняття не може виявити переваги себе та свого твору, побачити загальну картину та швидко приймати важливі рішення. Усі перелічені учасники літературного процесу потребують якісної комунікації між собою, і агенти в тому можуть дійсно допомогти.
— Кому насамперед потрібні літменеджери? Які автори найчастіше до Вас звертаються?
— Звертаються зазвичай письменники, які хочуть видати книжку, але не мають можливості присвятити багато часу на вивчення ринку і всіх тонкощів цього процесу. Часто моїми клієнтами є автори, які мають свій бізнес або основну роботу, не пов’язану з письменництвом, і яким бракує часу на книжкові клопоти.
— Чи по кишені українським письменникам найняти літагента?
— Річ у тому, що в Україні пишуть люди з абсолютно різних сфер діяльності, різного віку, статі і матеріального статусу. Серед письменників є і вчителі сільських шкіл, і менеджери іноземних компаній, і власники великого бізнесу. Тобто, кожен на своєму рівні обирає для себе творчий шлях — хтось самостійно видає книги на зібрані кошти і готовий платити агенту за роботу, а хтось шукає спонсорів або видавця, за чий рахунок можна видатись. Тут усе дуже індивідуально. Важливо пам’ятати, що бути письменником в Україні — означає постійно вкладатися у свою книжку: часом, зусиллями і часто — коштами. Сподіватись отримати великі прибутки з цього не варто, а на початку літературного шляху – поготів. Для продажу великих тиражів і, відповідно, отримання більш-менш пристойних гонорарів і роялті з продажу книжок має минути кілька років. Зазвичай письменник має основний дохід від іншої діяльності, а творить, бо не може не творити. Багато літераторів при цьому самостійно вирішують усі свої організаційні питання. Однак деякі готові платити агенту за певний набір послуг, який покращує їхній статус як письменника і зменшує навантаження.
— Із ким співпрацюєте зараз, кого представляєте і чому саме їх?
— Працюю з кількома авторами, не всі імена можу оприлюднити з різних причин. Але точно можу сказати, що представляю тих людей, які близькі мені по духу, які готові докладати багато зусиль, аби дійти до свого читача та відбутися в літературі. Дуже пишаюсь роботою з молодою «коронаційною» авторкою Оленою Кузьміною; з письменницею та мандрівницею, яка проїхала навколо світу автостопом — Анною Морозовою; з мамою трьох дітей, яка написала підлітковий роман, — Татою Снігур.
— Що потрібно для того, аби стати літературним агентом?
— Насамперед — велике бажання. Далі — вивчити ситуацію на книжковому ринку. Більшість літературних агентів — це люди з видавничої сфери: видавці, перекладачі, редактори, піарники. Це спрощує їм шлях, бо вони вже знають ринок ізсередини, але треба ще багато часу на опрацювання нюансів і деталей.
Із мого досвіду, крім професійних знань, агенту ще обов’язково потрібні високі комунікативні навички, здатність слухати і чути, готовність допомогти своєму клієнтові у вирішенні всіх складних ситуацій, пов’язаних із виданням і просуванням книжки, та вміння надати підтримку на кожному кроці.
— Як прийшли до цієї професії, де вчилися?
— За фахом я економіст підприємницької діяльності, закінчила КНЕУ, але не працювала за спеціальністю. Будучи на другому курсі, потрапила до міжнародної піар-агенції, так і почалась моя кар’єра піарниці та в подальшому — організаторки подій. Досвід попередніх робіт ліг в основу моєї нової діяльності. А вже безпосередньо перед тим, як започаткувати літературну агенцію, я пройшла кілька дуже корисних курсів від Litosvita, закінчила навчальний курс Альони Лазуткіної «Книжковий продюсер», опрацювала всю варту уваги інформацію в інтернеті. Також довелося провести багато аналітичної роботи з дослідження і вивчення ринку, аби мати якнайглибше уявлення про нинішню ситуацію у видавничій галузі. Але найголовніші відповіді знаходиш під час роботи, спілкуючись із професіоналами і прокладаючи свій шлях крок за кроком. І саме зараз час згадати свою спеціальність за освітою…
— Які переваги та недоліки роботи літературного менеджера?
— Це залежить від мети кожної людини. Для мене перевага — це думка про те, що моя діяльність так чи інакше допомагає розвивати галузь книговидання в Україні та відкриває нові можливості для просування творчості авторів. Недоліки — складний книжковий ринок, який потребує знань багатьох тонкощів, часу, ресурсу та неабияких зусиль, а також відсутність традиції в Україні співпраці письменників із літагентами. Нашу сферу, порівняно з тим, як це функціонує в інших країнах, потрібно розвивати мало не із самих основ.
— Чи не тому в Україні практично відсутні літагенти?
— Так, у нас досить сирий ринок книговидання, обсяги продажів мізерні, і гонорари та роялті, які отримують письменники, замалі для того, щоб ділитися ними ще й з агентами. Та й сам ринок, як на мене, не готовий до агентів: багато видавців не розуміють необхідність агенцій, уважають їх зайвими. Загалом видавці переважно самостійно виконують роль агента, хоч і в помітно усіченому варіанті.
Класична схема отримання винагороди агента у відсотках від винагороди автора не дає змогу зробити цей бізнес прибутковим. Тому й так мало добровольців, на жаль.
— Які шанси того, що в найближчі роки кількість літературних агентів у нашій державі почне зростати?
— Книжкова індустрія розвивається, тому, звісно, агентів має ставати більше. Зараз дуже велика потреба в агентах зі знанням іноземних мов та міжнародного ринку. Кожен автор мріє, щоб його твір було перекладено на кілька мов світу і продано права за кордон. Тому на ринку великий попит на таких спеціалістів.
Утім, наскільки мені відомо, зараз уже відкриваються нові агенції, які допоможуть розвивати ринок і стануть надійними партнерами для українських письменників.
Підготувала Лариса Ніжнік
Прокоментуєте?
