«Кривоносові»

0
81

5 січня 2022 року виповниться 99 років сотенному УПА Мирославу Симчичу «Кривоносові», керівникові переможного бою під присілком Рушір поблизу бандерівської столиці Космач, де була розгромлена депортаційна дивізія енкаведистів під орудою героя Совіцького Союзу (за депортацію кримських татар) Ніколая Дергачова.


5 січня 2008 р. Симчичу-«Кривоносові» відкрито пам’ятник у Коломиї, де тепер проживає герой України. На жаль, це високе звання справжньому героєві, в’язню совіцьких гулагів, іще й досі не присвоєно, і це попри багаторічні звернення численних громадських організацій і навіть Верховної Ради України (2015 р.). Пан Мирослав написав передмову до моєї поетичної книги «Політок», тож вітаю славетного сотенного УПА з 99-им Днем Народження і бажаю прожити понад 100 років, оскільки в його сотні було понад 100 вояків. Слава Україні! Героям слава!
 
Уклін тобі, безстрашний Кривоносе,
Ти пам’ятником став ще за життя.
Пливуть тумани на сумні покоси,
А ти кладеш дорогу в майбуття.
 
Відлунює твій голос у смереках,
І крізь віки клекоче скоростріл:
Ти щастя мав і близьке, і далеке —
На ворога дивитись у приціл…
 
Карбує пам’ять історичні віхи:
І тих, хто є, і тих, кого нема.
То ж закарбуймо у серцях на віки
Березівської сотні імена.
 
Рушірський бій, ту пісню стоголосу
Веде твоя поранена рука…
І пам’ятник не тільки Кривоносу,
Це — невмирущість славної УПА.
 
Пройшов ти крізь катівні і ГУЛАГи,
Та не зламав присяги вояка,
Щоб гордо квітли України стяги,
Щоб не маліла наша толокА…
 
Але що сталось нині з рідним краєм?
Чом гори «лисі», землі хто скупив?
Що не здолали окупантів зграї,
Те гріш лукавий хижо докінчИв.
 
Вкраїну розкладають зсередини…
Ми наче й незалежні, а проте,
Чужинська цвіль на кетягах калини,
Чужинська мова, мов бур’ян росте.
 
У школі вчать, що слово Україна
Окраїну Росії означа,
Щоби забулись рабство і руїна,
Розтрощені голівки козачат…
 
Слизняк плюгавий мову українську
«Бандьоровскою» злобно назива.
За юдин гріш, за похвалу ординську
Продасть і матір, поки ще жива.
 
«Антошки» забрели вже в Коломию,
А з ними — водка, хамство, матюки,
Ще й на додаток, мов петля на шию,
Холуйське самоїдство навіки.
 
Москаль вже напирає звідусюди,
Вже восьмий рік у нас іде війна,
І підло зубоскалять злобні юди,
І патріотам шкіриться тюрма.
 
Та є ще порох у порохівницях
І світло світового маяка…
Вогнем відплати сяють мужні лиця,
Ще знадобиться і твоя рука.
 
Ще накують нам зоряні зозулі
Державу, наче сонце осяйну.
Не вб’ють ідею ні кати, ні кулі,
Вкраїна ще пробудиться від сну.
 
Шикуйтесь, побратими Кривоноса,
До лав приймайте молодих борців.
Рушірська пісня лине стоголоса
Звитяги української творців.
 
Микола Зеновій Симчич
 
Титульне фото: Мирослав Симчич «Кривоніс»

Джерело: litgazeta.com.ua.

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я