Лем з автоматом, або як найвідомішого львівського письменника до прусько-французької війни готували

0
138

Одним із найвідоміших львів’ян, якого найбільше з-поміж інших уродженців нашого міста читають, є видатний письменник-фантаст Станіслав Лем. Той народився у Львові, тут виростав і навчався. Його відносини з містом інтимні та специфічні водночас. Більша частина життя Лема минула поза межами Львова. Однак, саме Львів, його Львів, Львів його дитинства назавжди залишився у серці письменника як щось незвичайне і сакральне. Врешті, той Львів є також і героєм автобіографічної книги письменника, яка має назву “Високий Замок”. Місця сили і прогулянки вузькими вуличками, довгі коридори навчання, а найперше – солодкі миті дитинства: спокусливі львівські цукерні, загадкові львів’яни з їхніми секретами та звичками, врешті – Високий замок, який нависає над переліченим. Це все дуже детально, десь по-лемівські, а десь по-шульцівські, описано у “Високому замку” Станіслава Лема. Зокрема, там є згадки про військовий вишкіл автора. Зараз про це і поговоримо.  

Дещо про контект

Цілий масив спогадів про Першу світову війну, як і художня література, де цю тему відображено, фіксують тенденцію загального піднесення напередодні цієї війни, її очікування загалом. Цей настрій швидко розвіявся під впливом потоку смертей та страждань, які принесли перші бойові зіткнення. Тому з Другою світовою було по-іншому – у міжвоєнний період розуміли, що цієї війни не уникнути, але – її боялися, передчували. Про подібне написав у спогадах і Станіслав Лем: “Як тепер відомо, ми були, мов мурахи. Ми жваво й енергійно кублилися в мурашнику, над яким уже здіймалася підошва чобота”.

Станіслав Лем, 1947 р.
Станіслав Лем, 1947 р.

Для Лема події Другої світової війни у Львові стали великою, зокрема і родинною трагедію. У кожному інтерв’ю, навіть коли від цієї події минули уже цілі десятиліття, Лем навідріз відмовлявся розповідати про те, що йому довелося побачити на вулицях міста впродвож 1939 – 1945 рр. Про справжню драму цієї ситуації та глибину її трагізму можна лише здогадуватися. Врешті, здогадуватися не ефемерно, а в прив’язці до конкретних подій – не всі родичі Станіслава Лема пережили війну. На третьому місяці сучасної російсько-української війни ми розуміємо, що до війни підготуватися неможливо. Однак, якщо є така можливість, готуватися потрібно. Лема також готували.

Дихати в них було важко…

Письменник пригадує, що на військову підготовку в гімназії (сьогодні ліцей №8, м. Львів) вони ходили один раз на тиждень. Ці заняття відвідували в одностроях, які обвішували значками та відзнаками. Однострої ретельно прасували, підперізували широким ременем. Десь у такому наряді Станіслав Лем “вистріляв купу набоїв на стрільбищі під Високим Замком”.

Обкладинка книги Станіслава Лема "Високий Замок"
Обкладинка книги Станіслава Лема “Високий Замок”

З гімназистами займалися фахові підофіцери. Вони приходили з пакетиками з багатьма військовими предметами. Учням давали нюхати різні отруйні речовини. Також вони виконували вправи і відпрацьовували команди у протигазах. Лем так описав свій досвід: “Пам’ятаю їх неприємний гумово-брезентовий запах і присмак. Дихати в них було важко, бігати – практично неможливо, але все ж таки це була розвага”.

Станіслав Лем і його Львів над яким стоїть Високий Замок. Джерело: https://zbruc.eu
Станіслав Лем і його Львів над яким стоїть Високий Замок. Джерело: https://zbruc.eu

Значна частина занять Станіслава Лема з військової підготовки припадала на муштру, інша – присвячувалась опануванню різновидів зброї. Стріляли вони за містом, в районі Кайзервальда, куди всіх вели колоною. Стріляли з карабінів, датованих останніми десятиліттями ХІХ століття. Лем критично відгукувався про якісь зброї, але тут же вказував, що публічно висловити думку ніхто не міг – “сумніви в якості карабінів могли бути витлумачені як державна зрада”.

З плином часу

Пізніше львівських гімназистів усе ж виводили і на полігони. Там, як відзначив Станіслав Лем, панувала “фронтова атмосфера” і стріляли вони не з любительських, а справжніх карабінів. До цього їх довго готували, а саме подія перетворювалась у “священнодійство”. Також кидали гранату (її макет) і надзвичайно багато часу проводили за очищенням зброї.

Станіслав Лем
Станіслав Лем

Крім стрілецької підготовки були й заняття з рукопашного бою багнетами. Сам Лем їх дуже не любив. Роль зброї тоді виконували довгі тички з гострими кінцівками, які обмотували шматтям. Билися між собою, а інколи – із сержантом. Той показував куди та як треба колоти.

Станіслав Лем
Станіслав Лем

Військова підготовка Станіслава Лема тривала у гімназії впродовж трьох років. У програмі останньої йому дуже бракувало згадок про танки – тому письменник підмітив, що для їхніх інструкторів та наставників такої зброї наче й не існувало. Переважно вивчали різні гази, назви частин зброї, статути, правила розведення ватри, тактику на місцевості тощо. Сам Лем називав це все “…анахронічними, нікому не потрібними вишколами”. Він іронізував, що дані навчання можуть їх підготувати хіба до прусько-французької війни 1870 року (письменник жив задовго після її закінчення).

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

  1. Лем С. Високий Замок / пер. Лариса Андрієвська [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://chtyvo.org.ua/authors/Lem_Stanislav/Vysokyi_Zamok/
  2. Лучук І. Польська грань львівської літератури // Zbruč, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zbruc.eu/node/38739
  3. Орліньський В. Таємниці Станіслава Лема // Zbruč, 2016 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zbruc.eu/node/53888

photo-lviv.in.ua

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я