Література-2020: про що написала молодь

0
2039

Незважаючи на економічно та емоційно складний 2020 рік, молоді українські поети і прозаїки не тільки активно творили, а й видавалися. І хоча не все, що побачило світ, вдалося на повну силу презентувати читачам, та це не завадило новим виданням заявити про себе на літературних конкурсах чи інтернет-платформах, або ж з’явитися на поличках книгарень.

До вашої уваги — короткий огляд книг молодих літераторів, опублікованих у 2020 році. Можливо, деякі з представлених видань із часом стануть справжніми раритетами, а їхнім авторам принесуть упізнаваність і визнання.

Таня П’янкова, «Чужі гріхи» (проза)

Третя за ліком книга прози Тетяни П’янкової «Чужі гріхи». Це книга про кохання, в основі сюжету трагічна історія: розповідь про кохання старшого чоловіка з вадами мови до значно молодшої жінки.

Перед самим Великоднем на полі трагічно гине вагітна Гапія, залишаючи після себе велику таємницю свого серця. Її убита горем мати Юстина робить дві ляльки для залицяльників доньки, щоб покарати одного з них — того, котрий Гапію занапастив. Ніхто, крім недоріки-Якова, не знає, що через дивні дарунки життя обох братів починають летіти шкереберть. Одного дня у дім Якова потрапляє дружина Петра, Оксана, і розповідає підслухану правду про те, як завинили перед Гапією її чоловік Петро і його брат Михайло. І тоді Яків викрадає одну із заклятих ляльок та наважується на непросту розмову з Юстиною.

…Усього сорок днів прокляття має силу, бо лише сорок днів ходить душа світом, перед тим як відлетіти у вічний вирій. Чи вистачить цього часу живим, щоб розплутати клубок спогадів, дивних збігів, таємниць і розірвати прокляття заговорених ляльок? Чи спокутує кожен із них свої та чужі гріхи?

Олена Завітайло, «Діточки» (проза)

Перша книга художниці й літераторки Олени Завітайло, яка нині мешкає в Іспанії (м. Мурсія). Оповідання, яке й дало назву збірці новел, навесні 2019-го здобуло відзнаку Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея (ІІ премія).

 Майже всі тексти книги «Діточки» написані в Україні. На сторінках цієї збірки – переважно Полтавщина. Історії людей Хорольщини, Пирятинщини і Полтави. Чужі долі, особисті спогади, різний час. Усе, що торкнулося, зачепило, змусило писати. Все, що часом досі сниться… Дитинство, рідні місця, чиїсь очі. Ті, кого вже немає, і ті, хто буде завжди.

«Збірка оповідань «Діточки» — про кожного. Не про час, місце чи навіть сюжет. Це збірка збірного образу того, хто сьогодні називає себе українцем. Пережите мною — почуте, побачене, відчуте по селах, районах, у лікарнях (в яких я часом жила частіше, ніж коло мами). А що люди роблять у лікарнях? Найчастіше плачуть! Я чула той плач, починаючи з 12-ти років. Я бачила жінок із грижами од відер, із чорними по лікті руками, із синцями від побоїв: когось лупив у пазуху бик, когось — чоловік. Це не 18-те й 19-те століття! Це було і, на жаль, є зараз. І тут не йдеться про село чи місто, бо вже у місті я прожила значно довше, ніж у селі.

Ми варимося в одному просторі, перетікаємо, мов вода, з одного чавуна в інший. Втираємось одне одному в шкіру. Ми вічно дотичні, село до міста, місто до села. Тому не йдеться про закони міста чи села, не йдеться про закони взагалі. «Діточки» — про те, що є в повітрі, незалежно від місця й часу; про закони серця: обов’язок, вдяку, трепет, спрагу до життя, до чогось путнього, як казав мій дідусь», — говорить Олена Завітайло про свою дебютну збірку.

Олена сама проілюструвала свою книгу, робота над якою тривала з 2017 року.

Анна Багряна, «Над Часом: п’єси для дітей» (драматургія)

До збірки «Над Часом» увійшло п’ять драматичних творів Анни Багряної для дітей, написаних упродовж 2002–2019 рр., а саме: «Шовкова зоря, або Навчи мене співати», «Сорочинська Сорока», «Над Часом», «Визволителька», «Читотинь із країни Чинічляндії». Більшість із них були відзначені на Міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова» і поставлені на сценах професійних та аматорських театрів України та Р. Північної Македонії.

Книга розрахована на широке коло читачів — дітей, батьків, учителів, а також режисерів, керівників професійних та аматорських театрів.

Співачка, композиторка і письменниця Олена Карпенко написала про книжку так: «Над Часом» — це не просто п’єса, не просто назва книжки. Це символ світогляду самої авторки. Вона стоїть над часом, над долями, над подіями. Вона споглядає Диво Життя з високої та дещо відстороненої позиції. Досліджує глибини душ, описує події-символи, події-знаки, та, як вдумливий психолог, дає взірцеві поведінкові патерни. Щирість, доброта, гуманність, дбайливе ставлення до природи і людей розтоплюють серця, роблять світ світлішім, а темряву — добрішою».

Окрім цієї книги в Анни Багряної вийшли й переклади з македонської та болгарської, а також роман «Такава дивна любов» (Болгарія).

Ольга Ольхова, «Русла запясть» (поезія)

«Русла зап’ясть» — збірка інтимної лірики Ольги Ольхової, видана у форматі арт-буку.

Це глибоко метафоричні та проникні тексти, укладені в ритми розділів та символічно римовані «родимками»; чорно-білі світлини, зняті на плівку і перетворені на яскраві ілюстрації; поєднання кольору та чорно-білого виміру.

Книжка, наповнена власною атмосферою та чуттєвістю, резонує різними почуттями та спостереженнями за плином часу й місцин.

Чудовий подарунок для поціновувачів поезії.

Ірина Мостепан «Ласкавий хліб» (поезія)

Ще один артбук —  «Ласкавий хліб» — один вірш і ціле життя. Як серед тисячі голосів почути свій внутрішній голос і зрозуміти, що саме він — найважливіший?

Слова власного оголеного серця творить німу розмову з Учителем. Він невтомно показує, як із Милосердя виникає Любов.

Композиція книги, створена на образно-магічній канві картин Ігоря Мікули, дозволяє пірнути у світ самого себе й розгледіти все довкола. Шляхи внутрішньої духовної подорожі заховані між рядками, проте їх легко пізнати серцем. Завдяки Марті Госовській та Миколі Адаму поезія зазвучала на сторінках англійською та білоруською.

Кожен із творців цієї книги своєю мовою змалював «оголену» людину, в пошуках любові до себе і до світу.

Любов Єремічева, «Химерна книжка про хмари» (проза) та збірка короткої прози «Острів людей» (проза, упорядкування)

«Химерна книжка про хмари»  —  повість-метафора або ж езотерична замальовка Любові Єремічевої з вкрапленнями поезії, що у незвичайній манері розповідає про небо, зірки, галактики (внутрішні і зовнішні), ставить важливі питання до життя, які можуть бути (або мали би бути) актуальними для кожної людини, та знаходить на них відповіді. Або ж ні… і тоді є вірогідність, що на їхньому місці залишаться «три крапки» — для домашнього завдання самого читача чи просто розчинення їх у холодному космосі. Це — як пощастить. Видання ілюстроване авторкою.

Збірка короткої прози «Острів людей» від 12 авторів — надзвичайно актуальна книга для нашого часу. Вона — про болючі екологічні проблеми, ті шрами, які залишає по собі людина на Землі. Острів — частина суходолу, з усіх сторін оточений водою. Людина — частина природи, зусібіч відділена від неї бажаннями експлуатувати все довкола, привласнювати, володіти, забирати, не відчуваючи чужого болю і не дбаючи про спільне завтра. Від цього страждають дерева, океани, тварини, повітря… Зрештою, сама людина. Головний меседж збірки короткої прози «Острів людей» від авторів літературної спільноти «#Екзистенц_і_я» полягає в тому, що бути островом  — значить відокремлюватися від природи, а, отже, й від самих себе. Далі ж — прірва. Або?…   
Збірку впорядкувала Любов Єремічева, її співавторами стали: Сашко Кульчицький, Олеся Потаржевська, Віталій Ніщименко, Вікторія Крижанівська, Андрій Черненко, Марта Казка, Катерина Холод, Даніель Свідерський, Олена Симоненко, Діпейн, Тетяна Сидорова.

Олександр Козинець, «Картка Марії» (проза)

Роман «Картка Марії» наповнений теплом людських взаємин, він — потужне джерело сили й віри. Події в романі тривають рік. П’ятдесят дві глави відображають тижні календарного року. Сюжет розгортається довкола таємничої картки, яка змінює долі тринадцяти людей. Хоча насправді їх — більше. Чотирнадцятий герой — кожен, хто прочитає роман.

Душі — вічні, вони мають здатність до реінкарнації, вважає автор. Ми живемо не вперше, часом навіть таланти «успадковуємо» в новому втіленні душі. Проте не знаємо, ким були в минулому й ким народимося в майбутньому. Та минулий «досвід» безслідно не зникає. Він впливає на нас, відкриває нові можливості.

Ольга Пінчук, «Горнятко щастя» (проза)

Збірка казкових історій на новорічно-різдвяну тему.

Це історії про сміливих і відчайдушних, про дорослих та маленьких, про тих, хто понад усе вірить у любов, добро, традиції та сімейні цінності і всупереч перешкодам іде за покликом свого серця.

Казки зі смаком різдвяного дива та магії, на які з приходом зими очікують не лише діти, а й дорослі.

У книзі ви познайомитеся із феями-чарівницями, завітаєте на Різдво до їжачків, дізнаєтеся, що пророкувала Пані Сова та хто дарує подарунки Миколаю. В кінці кожної історії – питання до роздумів, щоб спонукати юних читачів до бесід або ж до пошуку відповіді на них не лише за змістом казки.

Олена Маляренко, «Сонячний промінь» (проза)

Коротка повість, народжена у співавторстві матері й доньки: вчительки української мови та літератури Галини Маляренко та письменниці й журналістки Олени  Маляренко.

Історія створення повісті — шлях переосмислення та випробувань. По-перше, тому, що в основу сюжету лягла реальна історія кохання старшокласниці з Донеччини до злочинця-рецидивіста, що обернулася трагедією для неї самої, її родини й оточення. Чи впораються ті, хто лишився жити, чи шукатимуть винних, чи знайдуть в собі сили для прощі і чи все можна пробачити? — усі ці питання ставлять авторки перед читачами. А по-друге, бо сама книга нескоро побачила б світ, якби не ще одна трагедія — раптово обірвалося життя Галини Маляренко, якій належить ідея, сюжет, система образів твору та левова частка тексту. Донька дописала і видала книгу, над якою мати працювала кілька років: «Мама у спадок лишила чимало чернеток із сильними сюжетами. То «Сонячний промінь» не згасне — буде новий літературний день. Життя — перемагає».

Анна Фадєєва, «Листи до неба» (поезія)

Збірка поезій Анни Фадєєвої «Листи до неба» — це натхненне листування у віршах про найважливіше: те, що окрилює і лякає, те, що болить і захоплює, те, про що, іноді, не скажеш просто так, у вічі…

До книги ввійшли твори досить різні за жанром і формою — від переспівів стародавніх легенд до сучасної урбаністики та інтимної лірики.

Кожна з поезій збірки має свій настрій, своє звучання, та, усе ж, усі вони об’єднані спільним головним мотивом — оспівуванням краси та любові — того незримого світла, що оберігає цей світ.

Підготувала Юлія Бережко-Камінська,
секретар НСПУ по роботі з молодими авторами



Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я