СЕРПЕНЬ
Вже серпень ходить лугом із серпом,
збирає у стіжки пожухлі трави.
Лелечий клин спускається крилом
у росяні, вже скошені отави.
Вже серпень відчувається всуціль
достиглим ароматом груш і яблук.
Туман світанків стелиться, мов хміль,.
І сонце уповільнене, як равлик.
Це хтось сказав, напевно, у журбі,
що серпень варто випивать помалу,
щоб зберегти смак літа у собі —
пахучих квітів музику опалу.
І я вбираю світлосяйні дні
в свої долоні, тепло сонця — в вічі.
А серпень проростає у мені
дозрілим відчуттям, що мить — це вічність.
Джерело: facebook.com.
Прокоментуєте?
