Марія Морозенко. Серпень

0
560

СЕРПЕНЬ

Вже серпень ходить лугом із серпом,
збирає у стіжки пожухлі трави.
Лелечий клин спускається крилом
у росяні, вже скошені отави.

Вже серпень відчувається всуціль
достиглим ароматом груш і яблук.
Туман світанків стелиться, мов хміль,.
І сонце уповільнене, як равлик.

Це хтось сказав, напевно, у журбі,
що серпень варто випивать помалу,
щоб зберегти смак літа у собі —
пахучих квітів музику опалу.

І я вбираю світлосяйні дні
в свої долоні, тепло сонця — в вічі.
А серпень проростає у мені
дозрілим відчуттям, що мить — це вічність. 

Джерело: facebook.com.









Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я