Бринить у кожнім серці Україна,
Як промінь сонця в росяних стежках.
Вдивляється у світ очима сина,
Колоситься духмяно у стіжках.
Гаями шелестить і вітровієм,
Цвітінням саду, щебетом гаїв.
Тремтить сльозою чистою на віях,
Коли ми полишаємо її.
Вона одна святиня найдорожча,
Опора наша, сила, оберіг.
Як матері молитва — світла проща,
Колиска роду, вічності поріг.
Бринить у серці кожнім Україна,
Як долею карбований узор.
І Бог предвічний у лиху годину
Над нами простеляє омофор.
facebook.com/morozenko.mariya
Прокоментуєте?