Марія Морозенко. Закликання миру

0
151

ЗАКЛИКАННЯ МИРУ

Промінь сонця візьму я в долоні
Й понесу, як жар-цвіт до людей.
Витріть сльози пекучо-солоні
І рушаймо у сонячний день.

Наші мирні світанки вже близько,
Зарясніли суцвіттям сади.
Небо зоряне хилиться низько,
Щоб розвіяти розпач біди.

Щоб ми стійко стояли в час бою,
Не боялись ворожих заброд.
Щоб лишались навіки собою,
Ми ж прекрасний і дужий народ.

Сонце наше – це віра, і мова.
Сила наша – це єдність родів.
Нас єднає одна колискова.
І гуртує любов й щирий гнів.

Почуття ці повік не здолати.
Господь з нами, і ми не одні.
Буде в нас ще світанків багато.
Беріть сонце й несіть в мирні дні!

facebook.com/morozenko.mariya

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я