Нещодавно у центрі Києва відбувся 24-годинний поетичний марафон, під час якого більше сотні українських літераторів, що зібралися з усієї України, читали свої вірші. Серед них — Анна Добронравіна з Білої Церкви.
«Це була атмосферна подія, насичена єдністю, українізмом, живим українським словом, війною та любов’ю, — ділилася враженнями поетеса. — Коли я читала поезію, символічно й страшно пролунала сирена. Це було сильно. Ми намагаємось жити, попри обстріли. Доводимо собі й світові, що ми — українці, і ми варті цієї планети».
Слід зазначити, що пані Анна є учасницею проєкту «Молоді імена Київщини», започаткованого Київською обласною бібліотекою для дітей. Він покликаний об’єднати молодих літераторів та видавців Київщини задля популяризації українського слова. Окрім того, створити простір для розвитку, взаємодії та популяризації творчості молодих прозаїків та поетів, сприяти їх професійному зростанню та формуванню сучасного літературного середовища на обласному рівні.
Про себе ж Анна Добронравіна з гордістю говорить: «Я — мама. Мама від коренів волосся до нігтів на мізинцях ніг. Мама від 2007 року, коли народився наш первісток. Мама — п’ять разів. Мама у шістнадцятирічному перманентному декреті.
Щаслива мама, дружина, донька, сестра. Родом із прекрасного міста над Россю — Біла Церква, що на Київщині».
Анна народилася 20 березня 1985 року. Після закінчення школи у 2002 році вступила на філологічний факультет Вінницького державного педагогічного університету імені М. М. Коцюбинського. «Мала бути вчителькою і приклала чимало зусиль: написання дипломних, курсових, науково-практичних досліджень, навіть намагалася вступити до магістратури, — розповідає пані Анна. — Але життя не обдуриш. На четвертому курсі вийшла заміж за студента географічного факультету і народила сина. Разом із чотиримісячним малюком захистила дипломну із зарубіжної літератури, склала державні іспити і повернулася до рідної Білої Церкви. Працювала на книжковій фабриці машиністом фальцювальних машин. Знаю, як пахне свіжонароджена книга. Знаю кожен етап її виготовлення».
Сама ж ніколи літературною творчістю не займалася. Та й коли було, адже «Бог нагородив нашу родину п’ятьма дітьми». Але якось у нашу сім’ю прийшла біда. Тоді найменший син захворів на рак крові. І мої перші вірші були «терапевтичними». Образною мовою я виливала біль, переживання, страх не впоратися… Сина не врятували, а вірші лишилися…
А потім була війна… Майже півтора року Анна з дітьми прожили у Польщі, але туга за домівкою, чоловіком та Україною поборола страх — і вони повернулися на Батьківщину.
Тут молода жінка стала навчатися в академії письменства «Риба», якою керує Любка Дереш. Згодом вийшла збірка новел випускників «Риби», де надруковано дві її новели.
Згодом, 2023 року, у видавництві «Літвир» було надруковано її книгу «Я — очима мами, або Рік, коли нас убивали». Ця книга — про незгасну віру і мужність нашого народу, про любов, відданість і біль, яку принесла у наше життя війна.
Сьогодні Анна Добронравіна активно друкується. Її новели увійшли до збірників:
«Любов перемагає» (Саміт-книга, 2023), «Її війна» (Саміт-книга, 2023), «Молода українська проза часів невизначеності» (Саміт-книга, 2024).
Окремі оповідання та поезії опубліковані у книгах: «Тридцять» (Літвир, 2023), «Літературний альманах. Відображення» (Стасюк, 2023), а також у періодичному виданні «Життєві історії».
Сама ж авторка, сповнена емоцій та наснаги, говорить про себе: «Люблю своє і поважаю розмаїття оточення. Навчаюсь еволюціонувати у майстриню слова і проживати всі складнощі та виклики сьогодення…
Живу. Радію. Плачу. Мислю позитивно в надії на торжество справедливості, але невпинно борюсь із власними демонами в очікуванні перемоги на всіх фронтах».
Сергій Вєнцик
Фото: скриншот із відео Еспресо: Біла Церква
