Уже багато років верхньодніпровські поети й просвітяни відзначають день народження великого пророка й поета. Ось і нині, 9 березня цього року, на 14 день вторгнення путінських загарбників-рашистів на територію суверенної і незалежної України, ми зібралися біля пам’ятника Тарасові Григоровичу Шевченку.
Поклали квіти, заспівали Гімн України. З промовистим словом до присутніх звернувся Володимир Семисал, заступник голови Верхньодніпровської просвітянської організації.
Він звернув увагу учасників мітингу на нинішню складну ситуацію. Адже ворожі війська упиря Путіна не тільки намагаються загарбати нашу землю, а ще й бомбами та ракетами вбивають як дорослих мирних жителів, так і малят. Український же народ став стіною на захист Вітчизни.
Поети й просвітяни намагаються внести посильну лепту в справу оборони нашої держави.
Одні записалися до тероборони, інші плетуть маскувальні сітки. Поети ж намагаються словом підтримати захисників України.
Володимир Фоміч, місцевий поет, учасник бойових дій на сході України в 2017-18 рр., у складі 43 окремого мотопіхотного батальйону, декламував свої патріотичні твори.
Іван Демченко, поет, член НСЖУ, декламував спочатку полум’яні поезії Тараса Григоровича, а затим ознайомив присутніх із своїми новими віршами.
Автор цих рядків наголосив на тому, що Тарас Шевченко не тільки Великий Українець і Світоч Нації, а ще і її об’єднувач. Адже його пристрасні вірші гукають українців до бою з віковічним ворогом-московитом і об’єднують націю. І в тім, що майже весь народ зі зброєю в руках піднявся на захист України, а дехто ледь не голіруч дає відсіч так званим «асвабадітелям» і прихильникам «русскаво мира», є велика доля Кобзаря.
Євген Безус
Прокоментуєте?
