Наталя Пасічник. 900 метрів над рівнем моря

0
214

скільки не запалюй не горить

тільки кволим димом сходить ватра

перший сніг народиться за мить

хоч його пророчили аж завтра

чорні буки острівці трави –

очі блудять в пошуках опори

gps-у вогник ледь живий

та фіксує і мене і гори

а на верховинах вже мете –

значить світ невдовзі впаде в кому

і туман як свідчення про те

що моя дорога – невідома

проростають крізь пітьму хребти

трохи і впиратимуться в місяць

вітер підганяє – час іти

але я стоятиму на місці

***

від’їжджаєш але є ще час –

п’ять хвилин – немало-небагато

я тебе не хочу відпускати

холод що повзе довкола хати

знову в хату заганяє нас

ти від мене старший і мабуть

знаєш спосіб вимкнути тривогу

дощ не забариться – що із того

ти спокійний ти обрав дорогу –

сіру і розмиту каламуть

визирнеш – машини все нема

шлейки рюкзака стискають плечі

я тебе ледь бачу – пізній вечір

по шосе отари йдуть овечі

ні – таки привиділось – туман

***

придорожні хащі ялівцю

тінь сосни – тонка довготелеса

крутяться педалі і колеса

ляскає на зірочці ланцюг

встигнути б до сутінків – ану

вирвуся вперед – уже безсила –

і авто що котиться зі схилу

незумисне трохи обжену

відсікає небо від землі

горизонту ледь помітна нитка

ровер їде швидко швидко швидко

сірий пил – нікого у сідлі

***

жодної дощинки цього літа

паростки – хирляві і малі

і не заживають хоч полито

тріщини на спеченій землі

ти також з природою нарівні

змучений провадиш довгі дні –

то дашок поправиш на шпаківні

то когось шукаєш в далині

а над вечір з’являться пернаті

спрагло пити воду – хоч яку –

тільки й чути в листі і на хаті

«цвінь-цвірінь» «фіть-фіть» «тьох-тьох» «ку-ку»

ти іще не знаєш – прийдуть зими

лиш один залишиться з птахів –

журавель-колодязь що із ними

в теплий вирій знов не полетів

***

небо над збезлюднілим вокзалом

ніби зшите з різних половин

світло у кутку якого мало

двох полиць нагрітий дерматин

не сезон – початок листопада

провідниць захриплі голоси –

ні один попутник не підсяде

майже до кінбурнської коси

блимають руді вогні реклами

на платформі хтось волає «стій» –

крапля проступає над губами

цукор розсипається на стіл

ти постелиш нам цієї ночі

шум води – і тут і отамо –

море поміж рейок вже хлюпоче

коли ми про нього ще снимо

***

ночі в косові холодні

дров залишилось на раз –

мушу встигнути сьогодні

ліжник вибрати для нас

просадивши пів зарплати

найгарніший два на два

з ворсом теплим і кошлатим

і високим як трава

а коли стемніє зовні

знову вибір нелегкий –

притулитися до вовни

чи колючої щоки

ЦАР ГОРИ

цар гори яка ще безіменна

ти мене ведеш чи навпаки

сильно дме і рвуться мов знамена

куплені внизу дощовики

з рюкзаком набитим аж дощенту

поміж скель що лізуть зусібіч

твій намет з блакитного брезенту

прихистить нас на єдину ніч

маєш право стати першим знову

і гора найперша буде теж

а тому назвеш її ab ovo

чи на мою честь її назвеш

довшають модрин і буків тіні

і двигтить земля десь отамо –

це вони сплітаються корінням

ну а ми у спальнику спимо

***

чи кінець чи лиш початок року

край землі провінція «ніде»

яблуко звисає гнилобоке –

завтра-післязавтра упаде

я й сама старію тут потрохи –

тихий двір садовий реманент

і ніхто з минулої епохи

вже давно не згадує мене

горобці сидять собі по двоє –

невтямки пернатим зі села

хто для них виписує ногою

на снігу безсмертне «тут була»

“Українська літературна газета”, ч. 25 — 26 (291 — 292), 18.12.2020

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі.

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я