Пішов у завіти видатний сучасник — талановитий поет, публіцист, есеїст, критик, перекладач, член Національної спілки письменників України, Асоціації українських письменників, Асоціації естрадних діячів України, Заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, професор Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Дмитро Дмитрович Кремінь.
Він народився 21 серпня 1953 р в с. Суха Іршавського району Закарпатської області. Після закінчення філологічного факультету Ужгородського університету, де його знали як справжнього патріота України, тодішня система тоталітарного режиму розпорядилася долею Дмитра Дмитровича, відправивши на Миколаївщину. Тут він вчителював, працював журналістом. Тут пустив своє коріння, мав сім’ю – кохану дружину Ольгу та сина Тараса. Полюбив південний край.
Поетичний дебют Д. Д. Кременя відбувся у студентські роки. Зараз на його рахунку понад 20 збірок поезій у яких він оспівує велич і красу Миколаївського степового краю. Вірші Дмитра Креміня перекладені на багато мов світу: англійську, словацьку, китайську, чеську.
Дмитро Дмитрович був і сам перекладачем з грузинської, осетинської, німецької, російської та інших мов світу.
Дмитро Дмитрович є лауреатом Республіканської літературної премії ім. Василя Чумака, культурологічної премії ім. Миколи Аркаса, Всеукраїнської літературної премії ім. Володимира Свідзінського, Всеукраїнської літературної премії імені Зореслава, Всеукраїнської літературної премії імені Володимира Сосюри, літературної премії імені Леоніда Вишеславського; Міжнародної літературної премії імені Івана Кошелівця, «Городянин року» в номінації «Мистецтво» (Миколаїв, 1999), «Людина року Миколаївщини» (2008, 2016), удостоєний почесної грамоти Верховної Ради України. У 1999 р. отримав Державну премію України імені Тараса Шевченка за книгу поезій та симфоній «Пектораль».
Члени Миколаївської ОО НСПУ довірили очолювати нашу організацію з 2010 року по січень 2018. Нам, спілчанам важко усвідомлювати, що його уже немає з нами, бо завжди відчували його підтримку, мудрість. Людину, яка дала путівку в літературу не одному молодому обдаруванню. Ми завжди дослухалися до нього, бо мав енциклопедичні знання. А ще не раз говорив: письменники не вмирають, вони живуть у своїх творах. Тепер не лише для миколаївців, а й для усієї України Дмитро Дмитрович Кремінь буде жити у його творах.
Спільчани висловлюють глибокий жаль та щирі співчуття рідним спочилого нашого друга і колеги.
Вічна пам’ять, друже!
Віра Марущак,
голова Миколаївської обласної організації НСПУ
