Олег Шапошніков. Буфет

0
78

Сто двадцять років.
Як і не було.
Ти старів разом із будинком нашим.
Побив горіх твій невблаганний шашіль
І потьмяніло кришталеве скло,
 
Зайчиська від яких по стінах — стриб…
Замок ключу коритись не бажає,
Противиться шухляда із ножами
І скаржаться дверцята — рип та рип.
 
Таріль, в яку колись краяли хліб.
З фарфору воїн на коневі дибки.
Сміються хтиво кобальтові рибки
Та цар-графин — великий синій Риб.
 
Чому мені всередині болить,
Як порохняву витираю віхтем?
В твоїх щілинах зачерствілі крихти.
Вони цінніш
За золото
Були.

Джерело: cbs.poltava.ua.

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я