Ударило громом заліза ̶
Й земля, наче сцена, стряслась…
Осіннього неба завіса
Упала і не піднялась.
Можливо, наслання від Бога
Із космосу, із вишини?..
О ні, то з сигналом «Тривога!»
Із бункера ̶ грім Сатани.
Довкіл непроглядні повісма,
Та поблизу і здалеки
У вікнах незгасно заблисли
Ліхтарики, як світлячки.
На вулицях темрява тьмуща,
Немов на початку віків,
Та всюди хода невмируща,
Хоч як Сатана б не хотів.
У пітьмі дитячий майданчик,
Одначе веселість жива.
Бравує хлопчина Богданчик
Промінчиком із рукава.
Висотка, неначе Говерла,
Вітає майбутні часи.
З майданчика чуть «Ще не вмерла…» ̶
Дитячі дзвінкі голоси.
Триває життя ̶ не вистава
Рашистського звіра війни…
Якщо вже напав, то, їй-право,
Вгамуємо хіть Сатани!
23 ̶ 25.11. 22р.
Прокоментуєте?
