ЛЮТИЙ
Скотч на вікнах, на серці – лютий,
Має присмак сталевий кров.
Хто б подумав, що мова люті
Найсолодшою стане з мов?..
Лють рятує лиманський берег,
Лаври голову золоту.
Чуєте, “господа, вы звери”,
Вам лежати навіки тут.
Проростете бодай травою
Чи пшеницею за селом –
Тим, що знищила ваша зброя,
Тим, що соняхами цвіло.
Ці прокльони вам за Каховку,
Волноваху, Харків, Бердянськ.
Лють вистукує кровотоком.
З нею виборемо життя.
ВОРОГУ
Кожна цеглина, чуєш? – частина мене.
Кожний будинок – я, і ціле місто – я.
Кара небесна (бійся!) не омине,
Стане тобі бетоном наша земля.
Я розпадаюсь на вибиті шибки, скло,
Зламані тротуари, стіни, кістки.
Все, чим була я, і все, що мною було,
Армія зла розгепала на скалки.
Дім відібрала, тишу, Інгул і Буг,
Усмішку, мову, ранків сріблястих спів.
Серце вмирає в грудях кожну добу,
Люди вмирають в місті. Ти їх убив.
Пекло підземне – підсумок нетривкий.
Вірю лише в родючий наш чорнозем.
Виросте рапс чи глід з твоєї руки,
Якщо собака в полі не відгризе.
Прокоментуєте?
