Київська письменниця Світлана Богдан, авторка книги «Вінграновський: поетика міфу», відвідала наше місто і поділилася враженнями про творчість нашого земляка та Первомайськ: «Такий же спокійний та гармонійний, як поезія Вінграновського».
Світлана Богдан — авторка поетичних збірок «Коли ще автомобілі були людьми», «Той, Хто бачить мене», книжки для дітей «Викрадений перстень» та інших творів. У 2013 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Поетика міфу у творчості Миколи Вінграновського», а у 2021 вийшла її монографія. Журналістка Гард.City поспілкувалася з письменницею про місто, книжки та людей.
— Пані Світлано, розкажіть трохи про себе.
— Я народилася та живу в Києві. За фахом я філолог, навчалася у Києво-Могилянській академії, здобула там фах філолога — фахівця з української мови і літератури. З початком навчання в магістратурі, десь із 2006-го, займаюся творчістю Миколи Вінграновського. Писала про нього магістерську дипломну роботу, потім дисертацію. На основі дисертації зробила монографію.
— Чому саме Вінграновський? З чого все почалося?
— Все почалося з лекції мого прекрасного викладача з української літератури ХХ століття Володимира Пилиповича Моренця. Коли я у «Могилянці» слухала його курс з історії української літератури, він надзвичайно артистично, з любов’ю розповідав про українську поезію ХХ століття. Він зачитував поезію Миколи Вінграновського, і в його виконанні ці тексти настільки мене вразили, так запали мені в душу, що я зрозуміла: це той автор, якого я хочу досліджувати. З тієї лекції про Миколу Вінграновського в університеті все і почалося. У мене в серці щось зрушилося, і я відчула: це — мій автор.
— Який ваш найулюбленіший вірш Миколи Вінграновського?
— Їх багато, але най-най-найулюбленіший вірш — то вірш «У синьому небі я висіяв ліс». Я дуже його люблю, він просто фантастичний, настільки глибокий, торкається найглибших шарів людського світосприйняття.
У синьому небі я висіяв ліс,
У синьому небі, любов моя люба,
Я висіяв ліс із дубів і беріз,
У синьому небі з берези і дуба…
— Що вас найбільше вразило у творчості Вінграновського?
— Мене вразила краса, доброта і гармонія. У його творчості світосприйняття, світобудова постають як красиві, добрі і гармонійні. Читання текстів має навіть певний терапевтичний вплив. Буває, я в поганому настрої, але почитаю тексти Вінграновського — і мені стає добре.
Мене вразило, що вірші та проза якось так написані, що передають гармонійну, красиву, добру картину світобудови. На емоційному рівні виникає відчуття спокою, балансу й гармонії. В українській літературі з її драматичністю, болючістю не так багато подібних творів. Із огляду на реалії життя Вінграновського це досить несподівана ситуація. Той вимір позачасової гармонії, на який він виходить, попри всі страшні події ХХ століття, те, що настільки добрі ті вірші, — оце мене вразило.
— Ви вперше у нашому місті? Це спонтанна чи запланована поїздка?
— Так, я в Первомайську вперше. Поїздка досить спонтанна. Десь рік тому київське видавництво «Дух і Літера» попросило мене написати біографічну книжку про Вінграновського. Оскільки я працювала, не мала змоги ближче братися до тієї книжки. Але коли почалася війна 24 лютого, робота моя припинилася, і я зрозуміла, що в мене є нагода взятись до книжки. Я знала, що в Первомайську живе сестра Миколи Вінграновського, пані Геля, яка вже в похилому віці. Розуміла, що краще не відкладати до неї поїздку. Якщо є нагода з людиною поспілкуватися, краще поспілкуватися зараз, ніж потім. І я вирішила: треба їхати, попри війну, попри все — треба їхати. В мене було відчуття, що все буде добре. Тож я приїхала, насамперед заради зустрічі з пані Гелею, а також, щоб відчути атмосферу, де жив Вінграновський, де він провів дитинство.
— Які ваші враження від міста?
— Мої враження дуже гарні. Я зрозуміла, наскільки ландшафт, де людина народилася і провела дитинство, впливає на її світогляд. Первомайськ — він як вірш, поезія Вінграновського: такий розлогий, широкий, спокійний
У мене дуже цікаві відчуття: якогось простору, спокою, гармонії. Буг широчезний мене вразив. Я зрозуміла, чому Вінграновський такий: бо тут сам ланшафт такий широкий, спокійний, гармонійний.
Побувала у школі, де вчився Вінграновський, зараз це гімназія №10, колишня 17-а школа. Була в музеї — артхабі Вінграновського, також у Кримці, де двоюрідна сестра Вінграновського мешкає, ми теж спілкувалися. І в Покровській церкві, де співала мати Вінграновського. Сподіваюся приїхати ще наступного літа.
— Ви допомагаєте ЗСУ за допомогою вашої книги.
— Так, частину тиражу поширюю по бібліотеках, а частину накладу передаю «Добрій крамничці» волонтерського штабу. Кошти, отримані від продажу книги, будуть передані на допомогу ЗСУ. Отак Вінграновський навіть зараз допомагає Україні!
Юлія Савва
Світлана Богдан подарувала Первомайську свою монографію із авторським автографом: книгу журналістка передасть міській бібліотеці
Юлія Савва
Прокоментуєте?
