Полтавський науковець видав книгу про гончарство

0

Керамолог, історик, доктор історичних наук, старший дослідник зі спеціальності «Історія та археологія» Костянтин Рахно відомий серед наукової спільноти завдяки численним публікаціям (понад 200) із проблематики керамології, історії, етнології.

Про це пише np.pl.ua.

Друкується у фахових періодичних виданнях і наукових збірниках України та зарубіжжя (Білорусі, Польщі, Сербії, Словаччини, Узбекистану, Хорватії й інших), а також у монографіях: “Перунове полум’я: Міфологія та обрядовість слов’янських гончарів” (2012) та “Свистопляска і Ренкавка (глиняні вироби в традиційно-побутовій культурі як джерело формування національної ідентичності слов’янських народів)” (2015).

Нещодавно світ побачила третя книга науковця – “Крик кажана. Гончарство у фольклорній спадщині українців”.

Як виникла ідея написання книги?

Під час роботи над темою «Формування фольклористичних джерел української керамології» виникла потреба показати весь масив фольклорних і етнографічних даних про гончарство, подати короткі життєписи від більш до менш відомих і маловідомих дослідників, змалювати їхні доробки, простежити наукові тенденції, показати спадкоємність наукових шкіл.

Монографія має цікаву назву. Чому саме “Крик кажана”?

Назва – це алегорія, значення якої читач зрозуміє з прочитання книги. Є кілька рівнів її тлумачення. На поверхневому – лежить старовинна легенда про магічний звичай, поширений по всій Україні та за її межами, який проводили за допомогою кажанів, а інший рівень тлумачення все ж таки залишаю для читача.

Книга вийшла досить об’ємною – аж 1472 сторінки! У ній опубліковано багато цікавих і маловідомих фактів. Де ви взяли матеріали та як знайшли ексклюзивні відомості про деяких науковців?

Написання цієї книги вимагало багато роботи з літературою та періодикою. Працював у бібліотеках Опішного, Полтави, Києва, Львова, Харкова. З пошуком матеріалів допомагали знайомі музейники, журналісти, краєзнавці. Окремо хочу виділити нащадків деяких зі згаданих мною у книзі вчених, які легко йшли на контакт і всіляко підтримували. За це окрема їм вдячність.

Чи відчували ви переживання під час пошуку інформації для написання книги, адже люди, про яких у ній ідеться, – реальні, а їхні долі склалися по-різному, іноді – не зовсім добре?

Надзвичайно важко мені було психологічно. Занадто переймався долею науковців, про яких писав, адже частина з них зазнала переслідувань і була знищена. Усе пропускав через себе, багато нервував.

У чому унікальність монографії “Крик кажана. Гончарство у фольклорній спадщині українців”? Чим вона цікава читачеві?

У цій книзі багатьох наукових діячів названо вже іменами, а не ініціалами, що стало традиційним за радянських часів. Це важливо, адже ніхто вже не пам’ятав їхніх справжніх імен. Також з’ясовано й опубліковано, ким вони були та чим займалися. Крім того, мені вдалося з’ясувати, хто належав до помічників і респондентів видатних етнографів, які з часом самі ставали вченими й безкорисливо працювали на ниві фольклористики й етнографії.

У книзі показано великий потенціал керамологічних знань українців. Для прикладу, респондентами відомого вченого Бориса Грінченка були грамотні селяни – Микола Білокінь і Антон Калита – і, водночас, професор Варшавського університету Феодосій Горб-Ромашкевич.

Над чим маєте намір працювати далі?

Почав працювати над новим дослідженням, присвяченим даху та покрівельній кераміці у звичаях, обрядах і віруваннях народів світу.

Костянтин Рахно провів значну дослідницьку роботу. Він уперше в незалежній Україні опублікував друковану працю, що містить найбільш повні фольклорні й етнографічні відомості про гончарство. Це видання має повне право стати національним бестселером 2020–2021 років.

Анотація: Монографію присвячено історії української фольклористики в керамологічному аспекті з найдавніших часів до початку ХХІ століття. Накопичення фактажної бази керамологічних студій почалося саме з фольклорних матеріалів – міфологічних легенд, казок, переказів, бувальщин, пісень, приказок і прислів’їв про гончарів і горшковозів, гончарну сировину і вироби, торгівлю ними та їхнє застосування, з описів календарних, родинних та оказійних обрядів, магічних практик, вірувань і повір’їв, де фігурували глиняні вироби чи були залучені гончарі. Виявлено елементи гончарського фольклору в джерелах ХІ – кінця ХVІІІ століття, показано збирання гончарського фольклору в першій половині ХІХ століття, основні тенденції розвитку української керамологічної науки в другій половині ХІХ століття – на початку ХХ століття, піднесення української керамології в першій половині ХХ століття, діаспорні дослідження керамологічної проблематики, студіювання гончарської проблематики в другій половині ХХ століття, сучасні наукові дослідження гончарства як явища духовної культури. Наведено біографічні довідки про фольклористів, етнографів, керамологів, діячів культури, які фіксували й досліджували гончарський фольклор, змальовано їхній внесок у формування фольклористичних джерел керамології, які мають значний пізнавальний потенціал.

Для керамологів, фольклористів, керамофольклористів, істориків, етнологів, етнолінгвістів, мистецтвознавців, культурологів і всіх, хто цікавиться міфологією, фольклором та традиційною культурою українців.

Довідка: Костянтин Рахно – провідний науковий співробітник Науково-дослідного сектору етнографічної (антропологічної) керамології Науково-дослідного інституту керамології Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, старший науковий співробітник Відділу керамології новітнього часу Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, член ГО «Конгрес українських керамологів», доктор історичних наук.

З монографією можна ознайомитись за посиланням.

Світлана Пругло, Національний музей-заповідник українського гончарства

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я