Шановні читачі «Галичини»! На жаль, наша редакція опинилася перед вибором – видавати часопис і надалі, не маючи для того необхідних ресурсів, чи згорнути видавничу діяльність. Точніше, це глухий кут без вибору. Як ми попередньо й сигналізували в кількох номерах поспіль, наразі чільною перешкодою для нас стала відповідна постанова Кабміну, ухвалена ще першого дня війни, 24 лютого, яка на рівні Держказначейства заблокувала рух бюджетних коштів (зокрема, звісно, і фінансів органів місцевого самоврядування) і велить «пропускати» насамперед лише платіжки на потреби оборони держави й так звані захищені статті – на оплату заробітку в бюджетній сфері й соціальні нарахування.
Ми розуміємо, що це вимушений крок уряду, зроблений у ключі запровадження в Україні воєнного стану. Проте маємо через те фінансові труднощі – заблоковано десятки тисяч гривень, зароблених нами. Це – бюджетні кошти, які переказали нам ще всередині лютого органи місцевого самоврядування за надані їм на шпальтах газети рекламно-інформаційні послуги. І ми не можемо скористатися ними, щоби й далі провадити свою діяльність. Усі наші звернення про допомогу, про які ми інформували в минулому випуску газети, наразі зостаються без відповіді.
Ще з 2018 року, після так званого реформування в Україні друкованих ЗМІ державної й комунальної власності, ми видаємо газету самотужки, без жодної дотації, як було доти, на кошти, які заробляємо з передплати, продажу вроздріб часопису й надання рекламно-інформаційних послуг. За нами не стоїть жоден магнат. І якщо від нас, по суті, нині забрали те, що ми заробили, то й не маємо коштів ні на виплату заробітку журналістам, ні на оплату за друк газети. Ясна річ, що їх немає й на сплату військового збору, пенсійних внесків, податкових відрахувань, від чого нас ніхто не звільнив. Ми, скажімо, вже пропустили термін сплати єдиного соціального внеску (до 19 березня) з нарахованої за лютий зарплати. Вперше за час існування газети.
Інакше кажучи, і джерела надходжень нам перекрили, і фінансові зобов’язання залишили. До того ж, як ви самі бачите, рекламних публікацій на шпальтах березневої газети вже немає. Так само не діють і не працюватимуть найближчим часом ні наші попередні домовленості про проведення додаткової передплати серед установ, громад, підприємств із другого кварталу 2022-го, ні договори про надання інформаційних послуг, укладені з добрим десятком прикарпатських ТГ, оскільки вони передбачають теж переважно рух бюджетних коштів.
Ми розуміємо, що в Україні йде війна, але від цього не легше. А тим паче на тлі урядових закликів про те, що всім, хто може працювати в умовах воєнного стану, особливо в західних регіонах держави, тобто в тилу, потрібно й далі вести свою діяльність, аби наповнювати державну скарбницю податковими відрахуваннями…
Прокоментуєте?
