Під такою назвою 31 травня у Будинку письменників відбувся вечір поезії і романсу Івана Франка, присвячений 100-річчю від дня смерті великого Каменяра.
Відкрив вечір голова НСПУ Михайло Сидоржевський, який говорив про багатогранну творчість українського генія, про його велику любов до свого народу і безцінний внесок в національну та світову культуру.
Поет, прозаїк, драматург, перекладач, літературознавець, фольклорист, видавець, громадський діяч – Іван Франко залишив нам у спадок десятки і десятки (якщо не сотні!) томів своїх художніх творів і наукових праць, серед яких особливо вирізняються збірки поезій «З вершин і низин», «Зів’яле листя», безсмертна поема «Мойсей», драма «Украдене щастя», повість «Захар Беркут», роман «Перехресні стежки»… Він по праву вважається найвидатнішим шевченкознавцем дев’ятнадцятого і початку двадцятого століття: з-під його пера вийшли праці – «Тарас Шевченко», «Тарас Шевченко і його «Заповіт», «Перебендя» Тараса Шевченка», «Тополя» Т.Г. Шевченка», «Наймичка» Т. Шевченка», дослідження поем «Сон» і «Кавказ». А ще ж І. Франко підтримував, досліджував і популяризував творчість Михайла Старицького, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника, Марка Вовчка, Панаса Мирного, Павла Грабовського, Лесі Українки. Перекладав українською мовою твори Гейне, Гете, Міцкевича, Пушкіна і багатьох інших світочів європейської і світової літератури.
Павло Тичина якось сказав про Івана Франка: «У важкі часи безправ’я і темряви він був для Західної України і університетом, і енциклопедистом, і академією наук, і народним, не затвердженим ніякою монаршою ласкою міністром культури та освіти». А Марко Черемшина ще раніше говорив: «Спитаєте, може, яке враження зробив на мене Франко. – Великого астрального тіла, що гріє всю Україну, а світить далеко дальше».
Про творчість Івана Франка, про його подвижництво, самопожертву і нелегку долю говорили цього вечора Василь Фольварочний і Петро Засенко, Наталка Поклад і Валерій Герасимчук, Валентина Козак і Анатолій Мойсієнко, Анатолій Качан і Валерій Павленко. Олександр Гордон і Віталій Павловський прочитали свої вірші, присвячені Іванові Франкові. Василь Неволов і Василь Довжик читали твори Каменяра. На вечорі прозвучали уривки з поеми «Мойсей», «Каменярі», «Сідоглавому», «Не пора, не пора, не пора», «Тричі мені являлася любов» та інші.
Справжньою окрасою вечора став виступ вокального тріо «Жайворонок», до якого входять Валентина Дмитрівна Команчук, Ганна Гаврилівна Левченко і Алла Дмитрівна Бондаренко. Вони виконали вісім пісень на слова Івана Франка – «Земле, моя всеплодющая мати», «Місяцю-князю», «Червона калино, чого в лузі гнешся?», «Не забудь, не забудь», «Розвійтеся з вітром листочки зів’ялі», «Ой, ти, дівчино, з горіха зерня», «Як почуєш вночі край свойого вікна» та «Гей, Січ іде».
І як сучасно та своєчасно прозвучали слова із пісні нашого безсмертного Каменяра:
Валерій Герасимчук
